ІСКРИНА — ЕТИМОЛОГІЯ

і́скра

псл. jьskra, пов’язане чергуванням голосних з *ěskra (пор. укр. яскра́вий);
споріднене з лит. áiškus «ясний, виразний», ýškus, ст. iškùs «тс.», можливо, також з дісл. eiskra «шаленіти», ісл. iskra (про пекучий біль);
непереконливим є зіставлення (Kozłowski AfSlPh 11, 389; Zubatý KZ 31, 15; пор. також Bern. I 433) з гр. ἐσχάρᾱ «вогнище», а також пов’язування (Ильинский РФВ 65, 221) з двн. asca «попіл», гот. azgō, нвн. Asche «тс.», дінд. āsah «порох»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

iskra
iskra
ískra
jåskrĕ
jiskra
skra
škra
škrja
ȕскра
заискря́віти «заіскритись»
заі́скрений
заі́скрити
заіскрі́лий
искра
искри́нці «колчедан, пірит»
искри́стий
искри́ти
искро́ватий
искря́стий
і́скра
іскри́зм
іскри́на
іскри́стий
іскри́ти (ся)
і́скрівець
іскроватий
і́скрявий
і́скряний
ско́лка «тс.»
ско́рка
скра «іскра»
скра
Етимологічні відповідники

Слово Мова
azgō готська
ἐσχάρᾱ «вогнище» грецька
asca «попіл» давньоверхньонімецька
āsaḥ «порох» давньоіндійська
eiskra «шаленіти» давньоісландська
iskra (про пекучий біль) ісландська
áiškus «ясний, виразний» литовська
ýškus литовська
iškùs «тс.» литовська
Asche «тс.» нововерхньонімецька
*jьskra праслов’янська
*ěskra (пор. укр. яскра́вий) праслов’янська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України