ІРІЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

загальноприйнятої етимології не має;

можливо, пов’язане з псл. *jarь «весна», що разом з гот. jer «рік» походить від іє. *iōr- із ступенем чергування iәr-, звідки виникло īr-, представлене в др. ирии з давнім прикметниковим суфіксом -ии;

українська форма з початковим в виникла внаслідок злиття прийменника в з іменником у сполученні в ирій (куди?);

форми ви́рай, ира́й під впливом рай;

заслуговує на увагу також спроба пов’язання з прус. іurіау «море» (Мартынаў Белар. лінгв. 7, 69);

менш задовільні інші пояснення: як запозичення з іранської мови,– пор. ір. аіrуā- «арійська країна» (Фасмер–Трубачев II 137–138);

як пов’язаного з ос. іr (іrœ) «осетини» (Vasmer RSL 6, 176–177; Филин Образ. яз. 279), з іменником рай (Brückner 452), з псл. *ѵіrъ «вир» (Toivonen FUF 24, 104–126), з гр. έαρ(ἤρ) «весна» (Горяев 123; Преобр. І 273), з дінд. araṇyaḥ «чужий, далекий» і з лит. óras «повітря» (Потебня РФВ 6, 146, 155) та ін;

р. и́рий, бр. вы́рай, др. ирии, п. wyraj;