ІРІЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

ви́рій

загальноприйнятої етимології не має;
можливо, пов’язане з псл. *jarь «весна», що разом з гот. jer «рік» походить від іє. *iōr- із ступенем чергування iәr-, звідки виникло īr-, представлене в др. ирии з давнім прикметниковим суфіксом -ии;
українська форма з початковим в виникла внаслідок злиття прийменника в з іменником у сполученні в ирій (куди?);
форми ви́рай, ира́й під впливом рай;
заслуговує на увагу також спроба пов’язання з прус. іurіау «море» (Мартынаў Белар. лінгв. 7, 69);
менш задовільні інші пояснення: як запозичення з іранської мови,– пор. ір. аіrуā- «арійська країна» (Фасмер–Трубачев II 137–138);
як пов’язаного з ос. іr (іrœ) «осетини» (Vasmer RSL 6, 176–177; Филин Образ. яз. 279), з іменником рай (Brückner 452), з псл. *ѵіrъ «вир» (Toivonen FUF 24, 104–126), з гр. έαρ(ἤρ) «весна» (Горяев 123; Преобр. І 273), з дінд. araṇyaḥ «чужий, далекий» і з лит. óras «повітря» (Потебня РФВ 6, 146, 155) та ін;
р. и́рий, бр. вы́рай, др. ирии, п. wyraj;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́р՝є
вира́й
ви́рей
ви́рєй
ира́й
ире́й
и́риця «пташка, що повернулася з вирію»
ирі́й
ір'є
і́рій
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вы́рай білоруська
jer «рік» готська
έαρ(ἤρ) «весна» грецька
araṇyaḥ «чужий, далекий» давньоіндійська
īr- давньоруська
ирии давньоруська
óras «повітря» литовська
іr «осетини» (іrœ)(Vasmer RSL 6, 176--177; Филин Образ. яз. 279) осетинська
wyraj польська
*jarь «весна» праслов’янська
*ѵіrъ «вир» праслов’янська
іurіау «море» прусська
и́рий російська
*iōr- ?
iәr- ?
в ирій (куди?) ?
ви́рай ?
ира́й ?
рай ?
аіrуā- «арійська країна» ?
аіrуā- «арійська країна» ?
рай ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України