ІРЖЕТЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

зіставлення з лит. krizénti «іржати» як звуконаслідувального утворення (Machek ESJČ 528) недостатньо переконливе;

псл. *rьzati, *гъžo (‹*гъгǫ);

споріднене з гр. ἐρυγόντα (зн. в. одн.) «ревучий», ἐρύγμηλοζ «тс.» (про тварину), ώρϋγμός «ревіння», лат. rugio, -Tre «ревти», сірл. ruch է «ревіння, виття», іє. reu-, *ru- «ревти»;

ж на місці з (rъzati) з’явилося під впливом форм теперішнього часу;

початкове і в укр. мові розвинулося перед сонорним внаслідок падіння наступного за ним редукованого;

р. ржать, бр. ржаць, іржа́ць, др. ръзати, п. rżać, rżeć, ч. ržáti, ст. rzáti, hrzati, слц. hŕžať, hrdzať, eržať, erdžať, схв. зати, жȇм, слн. hŕzati, ŕzáti, стсл. ръзати, ръжж;

очевидно, пов’язане з регота́ти «сильно сміятися; [іржати]», давніше також «ревіти, ричати (зокрема, в період тічки)»;

псл. rъžь «жито»;

споріднене з лит. rugỹs «зерно, жито», лтс. rudzis «жито», прус. rugis, двн. rocko, нвн. Roggen, дісл. rugr, дангл. ryge, англ. rye, днн. roggo;

іє. *rughi(o)- «тс.»;

хант. räk «мука; каша», комі rok «каша», удм. ӝук «каша, крупа», фін. rokka «пюре з гороху», ест. rokk «пійло для худоби; борошняний суп», можливо, запозичені з якоїсь східної індоєвропейської мови (Trautmann 246; Apr. Sprachd. 416; Mühl.–Endz. III 555; Torp 350; Holthausen Awn. Wb. 233; Семереньи ВЯ 1967/4, 24);

припущення про спорідненість або походження з фрак. βρίζα (Meyer BB 20, 121; Fick BB 29, 241) викликає сумнів;

р. рожь, бр. іржаны́, аржаны́ «житній», др. ръжь (рожь) «хлібна колосова рослина; жито в зерні», п. reż, ч. нл. rež, слц. raž, вл. rožka, ст. rož, полаб. råz, болг. ръж, м. ’рж, схв. ра̑ж, слн. ŕž, стсл. ръжь;