ІНЦИДЕНТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
інциде́нт
запозичення з французької мови;
фр. incident «випадок, подія; випадковий, побічний; який падає», як і нім. inzidént «випадковий, побічний», Incidènt «випадок» та англ. incident «випадковий, випадок», походять від лат. incidēns, -tis «який трапляється», дієприкметника від incido, -ere «падати; траплятися», що складається з префікса іn«в-, на-, при-» і дієслова cado, -ere «падати, траплятися»;
р. болг. м. инциде́нт, бр. інцыдэ́нт, п. incydent, ч. слц. incident, схв. инцдент, слн. incidènt;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| incident «випадковий, випадок» | англійська |
| інцыдэ́нт | білоруська |
| инциде́нт | болгарська |
| incidēns | латинська |
| -tis «який трапляється» | латинська |
| -ere «падати; траплятися» | латинська |
| іn «в-, на-, при-» | латинська |
| -ere «падати, траплятися» | латинська |
| cado | латинська |
| incido | латинська |
| инциде́нт | македонська |
| inzidént «випадковий, побічний» | німецька |
| Incidènt «випадок» | німецька |
| incydent | польська |
| инцùдент | сербохорватська |
| incident | словацька |
| incidènt | словенська |
| incident «випадок, подія; випадковий, побічний; який падає» | французька |
| incident | чеська |
| инциде́нт | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України