ІНТРИГИ — ЕТИМОЛОГІЯ

інтри́га

запозичення з французької мови;
фр. intrigue «інтрига, підступи; любовний зв’язок» (intrigant, intriguer) походить від іт. intrigo «інтрига, підступи», пов’язаного з intrigare «плутати», яке походить від лат. intrīcāre «заплутувати, збивати з толку», утвореного з прийменника in «в, на, при» та іменника tricae «дурниці, труднощі», пов’язаного з дієсловом torquere «повертати, згинати»;
р. болг. интри́га, бр. інтры́га, п. intryga, intrygować, ч. intrika, слц. вл. intriga, м. интрига, схв. нтрига, интри́га, слн. intríga;
Фонетичні та словотвірні варіанти

інтрига́н
інтрига́нство
інтригува́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
інтры́га білоруська
интри́га болгарська
intriga верхньолужицька
intrigo «інтрига, підступи» італійська
intrigare «плутати» італійська
intrīcāre «заплутувати, збивати з толку» латинська
in «в, на, при» латинська
tricae «дурниці, труднощі» латинська
torquēre «повертати, згинати» латинська
интрига македонська
intryga польська
intrygować польська
интри́га російська
ùнтрига сербохорватська
интри́га сербохорватська
intriga словацька
intríga словенська
intrigue «інтрига, підступи; любовний зв’язок» (intrigant, intriguer) французька
intrika чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України