ІНТЕНДАНТ — ЕТИМОЛОГІЯ
інтенда́нт
очевидно, запозичення з німецької мови;
нім. Intendánt «директор, керуючий; інтендант» походить від фр. intendant «інтендант, керуючий», яке зводиться до пізньолат. intendēns, -entis «наглядач», пов’язаного з дієсловом intendo «стежу; скеровую», утвореним з префікса in- «в-, на-, при-, до-» і дієслова tendo «тягну, напружую»;
р. болг. м. интенда́нт, бр. інтэнда́нт, п. intendent, ч. слц. вл. intendant, схв. интèндант, слн. intendánt;
Фонетичні та словотвірні варіанти
інтенда́нтство
інтенданту́ра
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| інтэнда́нт | білоруська |
| интенда́нт | болгарська |
| intendant | верхньолужицька |
| intendo «стежу; скеровую» | латинська |
| in- «в-, на-, при-, до-» | латинська |
| tendo «тягну, напружую» | латинська |
| интенда́нт | македонська |
| Intendánt «директор, керуючий; інтендант» | німецька |
| intendēns | пізньолатинська |
| -entis «наглядач» | пізньолатинська |
| intendent | польська |
| интенда́нт | російська |
| интèндант | сербохорватська |
| intendant | словацька |
| intendánt | словенська |
| intendant «інтендант, керуючий» | французька |
| intendant | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України