ІНСТРУКТОРИ — ЕТИМОЛОГІЯ
інстру́кція
запозичено через польську та західноєвропейські мови з латинської;
лат. īnstructio «настанова, введення, побудова» пов’язане з дієсловом īnstruo «навчаю, розставляю, озброюю, споруджую», утвореним з префікса in- «в-, на-, при-» і дієслова struo «накладаю, влаштовую, будую, готую»;
р. болг. инстру́кция, бр. істру́кцыя, п. instrukcja, ч. instrukce, слц. inštrukcia, вл. нл. instrukcija, м. инструкција, схв. инстрỳкција, слн. instrúkcija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
інструкта́ж
інструкти́вний
інстру́ктор
інстру́кторство
інструктува́ти
інструкці́йний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| істру́кцыя | білоруська |
| инстру́кция | болгарська |
| instrukcija | верхньолужицька |
| īnstructio «настанова, введення, побудова» | латинська |
| īnstruo «навчаю, розставляю, озброюю, споруджую» | латинська |
| in- «в-, на-, при-» | латинська |
| struo «накладаю, влаштовую, будую, готую» | латинська |
| инструкција | македонська |
| instrukcija | нижньолужицька |
| instrukcja | польська |
| инстру́кция | російська |
| инстрỳкција | сербохорватська |
| inštrukcia | словацька |
| instrúkcija | словенська |
| instrukce | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України