ІНСТИНКТИВНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
інсти́нкт
запозичення з німецької мови;
нім. Instínkt походить від лат. īnstīnctus «спонукання, потяг (природний)», похідного від дієслова īnstīnguo «спонукаю», пов’язаного з īnstīgo «збуджую, спонукаю», спорідненим з дінд. téjate «є гострим», tējáyati «гострить», ав. tira- «гострий», гр. στίζω «колю», гот. stiks, двн. stih «точка, укол», sticken «колоти», дангл. stëkan, лит. stìgti «застигати на місці», рос. стега́ть, стёжка;
р. болг. инсти́нкт, бр. інсты́нкт, п. instynkt, ч. вл. instinkt, слц. inštinkt, м. инстинкт, схв. ѝнстинкт, слн. instínkt;
Фонетичні та словотвірні варіанти
інсти́нктивний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| tiγra- «гострий» | авестійська |
| інсты́нкт | білоруська |
| инсти́нкт | болгарська |
| instinkt | верхньолужицька |
| stiks | готська |
| στίζω «колю» | грецька |
| stëkan | давньоанглійська |
| stih «точка, укол» | давньоверхньонімецька |
| sticken «колоти» | давньоверхньонімецька |
| téjate «є гострим» | давньоіндійська |
| tējáyati «гострить» | давньоіндійська |
| īnstīnctus «спонукання, потяг (природний)» | латинська |
| īnstīnguo «спонукаю» | латинська |
| īnstīgo «збуджую, спонукаю» | латинська |
| stìgti «застигати на місці» | литовська |
| инстинкт | македонська |
| Instínkt | німецька |
| instynkt | польська |
| стега́ть | російська |
| стёжка | російська |
| инсти́нкт | російська |
| ùнстинкт | сербохорватська |
| inštinkt | словацька |
| instínkt | словенська |
| instinkt | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України