ІНКОГНІТО — ЕТИМОЛОГІЯ
інко́гніто
запозичення з італійської мови;
іт. incognito «невідомий, незнайомий» походить від лат. incognitus «невідомий, недосліджений», утвореного з заперечної частки in- «не-» і дієприкметника cognitus від дієслова cognosco «пізнаю, довідуюсь», яке виникло внаслідок сполучення префікса com- (co-, con-) «з-, разом», що відповідає дірл. con, com «з», гал. com-, гот. ga-, двн. ga-, gi-, і дієслова gnosco (nosco) «знайомлюся, пізнаю», спорідненого з гр. (γι)γνώσκω «знаю», псл. znati, укр. зна́ти;
р. болг. м. инко́гнито, бр. інко́гніта, п. ч. слц. inkognito, схв. инкòгнито, слн. inkógnito;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
інко́гніта | білоруська |
инко́гнито | болгарська |
com- | галльська |
ga- | готська |
(γι)γνώσκω | грецька |
ga- | давньоверхньонімецька |
gi- | давньоверхньонімецька |
gnosco | давньоверхньонімецька |
nosco | давньоверхньонімецька |
con | давньоірландська |
com «з» | давньоірландська |
incognito «невідомий, незнайомий» | італійська |
incognitus «невідомий, недосліджений» | латинська |
in- «не-» | латинська |
cognosco «пізнаю, довідуюсь» | латинська |
com- «з-, разом» (co-, con-) | латинська |
инко́гнито | македонська |
inkognito | польська |
znati | праслов’янська |
инко́гнито | російська |
инкòгнито | сербохорватська |
inkognito | словацька |
inkógnito | словенська |
зна́ти | українська |
inkognito | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України