ІНДУС — ЕТИМОЛОГІЯ
інду́с «застаріла назва корінного населення Індії, Пакистану, індієць; послідовник індуїзму»
запозичення з англійської чи німецької мови;
англ. Hindoo, Hindu (мн. Hindoos, Hindus), нім. Hindu (мн. Hindus) походять від перс. Hindū, яке зводиться до дінд. Síndhuh «річка Інд і район річки Інд»;
р. болг. инду́с, бр. інду́с, п. Indus, ч. слц. вл. Ind, нл. Indican, Indeŕ, схв. Инди́јац, слн. Indíjec;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Hindoo | англійська |
| Hindu (мн. Hindoos, Hindus) | англійська |
| інду́с | білоруська |
| инду́с | болгарська |
| Ind | верхньолужицька |
| Síndhuḥ «річка Інд і район річки Інд» | давньоіндійська |
| Indican | нижньолужицька |
| Indeŕ | нижньолужицька |
| Hindu (мн. Hindus) | німецька |
| Hindū | перська |
| Indus | польська |
| инду́с | російська |
| Инди́јац | сербохорватська |
| Ind | словацька |
| Indíjec | словенська |
| Ind | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України