ІНДУКЦІЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
інду́кція
запозичення з німецької чи французької мови;
нім. Induktión, фр. induction, як і англ. induction, походять від лат. inductio «введення, представлення, проведення», пов’язаного з дієсловом induco «вводжу», складеним з префікса in- «в-, на-, при-» і дієслова dūco «воджу, веду»;
р. болг. инду́кция, бр. індукцыя, п. indukcja, ч. indukce, слц. indukcia, м. индукција, схв. индỳкција, слн. indúkcija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
індуктиві́зм
індукти́вний
інду́ктор
індукува́тися
індукці́йний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| induction | англійська |
| інду́кцыя | білоруська |
| инду́кция | болгарська |
| inductio «введення, представлення, проведення» | латинська |
| induco «вводжу» | латинська |
| in- «в-, на-, при-» | латинська |
| dūco «воджу, веду» | латинська |
| индукција | македонська |
| Induktión | німецька |
| indukcja | польська |
| инду́кция | російська |
| индỳкција | сербохорватська |
| indukcia | словацька |
| indúkcija | словенська |
| induction | французька |
| indukce | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України