ІНДИКАТОРАМ — ЕТИМОЛОГІЯ
індика́тор
запозичення з західноєвропейських мов;
нім. Indikátor, фр. indicateur, англ. indikator походять від нлат. indicātor «покажчик», пов’язаного з дієсловом indico «кажу, показую», утвореним з префікса in- «в-, на-, при-» і дієслова dico «проголошую», пов’язаного з dico «говорю, кажу»;
р. болг. Индика́тор, бр. індыка́тар, п. indykator, ч. слц. слн. indikátor, вл. indikator, схв. ндикāтор;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| indikator | англійська |
| індыка́тар | білоруська |
| индика́тор | болгарська |
| indikator | верхньолужицька |
| indico «кажу, показую» | латинська |
| dico «проголошую» | латинська |
| Indikátor | німецька |
| indicātor «покажчик» | новолатинська |
| indykator | польська |
| ȕндикāтор | сербохорватська |
| indikátor | словацька |
| indikátor | словенська |
| indicateur | французька |
| indikátor | чеська |
| индика́тор | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України