ІНДИВІДУАЛЬНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
індиві́д
запозичення з західноєвропейських мов;
нім. Indivíduum, фр. individu, англ. individuum походять від лат. indīviduum «щось неподільне», іndīviduus «неподільний, нерозділений», складеного з заперечної частки іn«не-» і основи дієслова dīvido «розділяю, ділю»;
р. болг. индиви́д, бр. індыві́д, п. indywiduum, ч. individuum, слц. слн. indivíduum, вл. indiwidualny, м. индивидуа, схв. индивидуум;
Фонетичні та словотвірні варіанти
індивідуа́л
індивідуаліза́ція
індивідуалі́зм
індивідуалізува́ти
індивідуалі́ст
індивідуалісти́чний
індивідуа́льний
індивідуальни́к
індивідуа́льність
індиві́дуум
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| individuum | англійська |
| індыві́д | білоруська |
| индиви́д | болгарська |
| indiwidualny | верхньолужицька |
| indīviduum «щось неподільне» | латинська |
| іndīviduus «неподільний, нерозділений» | латинська |
| іn «не-» | латинська |
| dīvido «розділяю, ділю» | латинська |
| индивидуа | македонська |
| Indivíduum | німецька |
| indywiduum | польська |
| индиви́д | російська |
| индùвūдуум | сербохорватська |
| indivíduum | словацька |
| indivíduum | словенська |
| individu | французька |
| individuum | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України