ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з німецької мови;

н. Inventár (у XVIII ст.– Inventarium) «інвентар, старі меблі, пожитки» походить від слат. (юрид.) inventarium «те, що служить для знаходження, опис, список», пов’язаного з invenio «знаходжу, розкриваю, дізнаюсь», утвореним з префікса in- «в-, на-, при-», пов’язаного з прийменником in «в, на», ст. en, спорідненим з гр. ἐν, [ἰv, ἐνς, дангл. двн. in, прус. en, лит. (iñg), псл. *on-, ǫ-, ѵъn-, ѵъ, укр. в, у, та дієслова venio «приходжу, прибуваю», спорідненого з гр. βαίνω «іду» (пор. на-йти). – CIC 279;

р. инвента́рь, ст. инвентариум, бр. інвента́р, п. inwentarz, ч. inventař, слц. слн. inventár, вл. inwentar, болг. инвентáр, схв. инвèнтар;