ІМІТАТОРИ — ЕТИМОЛОГІЯ
іміта́ція
запозичення з французької чи німецької мови;
фр. imitation, нім. Imitatión походять від лат. imitātio «наслідування, переймання», пов’язаного з дієсловом imitor «наслідую, відтворюю», спорідненим з imāgo «образ», aemulus «суперник», етимологічно не зовсім ясними;
р. болг. Имита́ция, бр. імітацыя, п. imitacja, ч. imitace, слц. imitácia, вл. нл. imitacija, м. схв. имита́ција, слн. imitácija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
іміта́тор
імітаці́йний
імітува́ти
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
іміта́цыя | білоруська |
имита́ция | болгарська |
imitacija | верхньолужицька |
imitātio «наслідування, переймання» | латинська |
imitor «наслідую, відтворюю» | латинська |
imāgo «образ» | латинська |
aemulus «суперник» | латинська |
имита́ција | македонська |
imitacija | нижньолужицька |
Imitatión | німецька |
imitacja | польська |
имита́ция | російська |
имита́ција | сербохорватська |
imitácia | словацька |
imitácija | словенська |
imitation | французька |
imitace | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України