ІМПУЛЬСИВНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
і́мпульс
запозичення з німецької мови;
нім. Impúls, Impulsión походять від лат. impulsus «поштовх, удар; спонукання», пов’язаного з дієсловом impello «приводжу в рух, жену, відганяю, штовхаю», утвореним з префікса in- (im-) «в-, на-, при-» і дієслова pello «б’ю, штовхаю, приводжу в рух»;
р. и́мпульс, бр. і́мпульс, п. ч. вл. impuls, слц. impulz, болг. импу́лс, схв. мпулс, слн. impulz;
Фонетичні та словотвірні варіанти
імпульси́вний
і́мпульсний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| і́мпульс | білоруська |
| импу́лс | болгарська |
| impuls | верхньолужицька |
| impulsus «поштовх, удар; спонукання» | латинська |
| impello «приводжу в рух, жену, відганяю, штовхаю» | латинська |
| in- «в-, на-, при-» (im-) | латинська |
| pello «б’ю, штовхаю, приводжу в рух» | латинська |
| Impúls | німецька |
| impuls | польська |
| и́мпульс | російська |
| ùмпулс | сербохорватська |
| impulz | словацька |
| impúlz | словенська |
| impuls | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України