ІМПЕРАТРИЦЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
імпера́тор
запозичення з латинської мови;
лат. imperātor «повелитель, володар, полководець» пов’язане з дієсловом impero «наказую, володарюю»;
форма імператри́ця, очевидно, розвинулась під впливом фр. impératrice;
р. болг. м. импера́тор, бр. імпера́тар, п. imperator, ч. слц. слн. imperátor, схв. импèрāтор;
Фонетичні та словотвірні варіанти
імператри́ця
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| імпера́тар | білоруська |
| импера́тор | болгарська |
| imperātor «повелитель, володар, полководець» | латинська |
| impero «наказую, володарюю» | латинська |
| импера́тор | македонська |
| imperator | польська |
| импера́тор | російська |
| импèрāтор | сербохорватська |
| imperátor | словацька |
| imperátor | словенська |
| імператри́ця | українська |
| impératrice | французька |
| imperátor | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України