ІЛЮМІНАТОРІВ — ЕТИМОЛОГІЯ
ілюміна́ція
запозичено з французької мови, можливо, через посередництво польської;
фр. illumination «освітлення» походить від пізньолат. illūminātio«тс.», пов’язаного з illumino «освітлюю, осяюю», утвореним з префікса in- (il-) «в-, на-» і дієслова lūmino «освітлюю», похідного від lumen «світло», пов’язаного з lux «тс.», luceo «свічусь»;
р. иллюмина́ция, бр. ілюмна́цыя, п. iluminacja, ч. iluminace, слц. ilumunácia, вл. нл. iluminacija, болг. илюмина́ция, м. схв. илуминација, слн. iluminácija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ілюміна́тор
ілюмінаці́йний
ілюмінува́ти
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ілюмна́цыя | білоруська |
илюмина́ция | болгарська |
iluminacija | верхньолужицька |
илуминација | македонська |
iluminacija | нижньолужицька |
illūminātio «тс.» | пізньолатинська |
illumino «освітлюю, осяюю» | пізньолатинська |
in- «в-, на-» (il-) | пізньолатинська |
lūmino «освітлюю» | пізньолатинська |
lumen «світло» | пізньолатинська |
lux «тс.» | пізньолатинська |
luceo «свічусь» | пізньолатинська |
iluminacja | польська |
иллюмина́ция | російська |
илуминација | сербохорватська |
ilumunácia | словацька |
iluminácija | словенська |
illumination «освітлення» | французька |
iluminace | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України