ІКОНОСТАСУ — ЕТИМОЛОГІЯ
іконоста́с
запозичене через церковнослов’янську мову з середньогрецької;
сгр. εἰκονοστάς ‹εἰκονοστάσι (ον) утворене з основ іменників εἰκόνα, до якого зводиться укр. іко́на, і στάσις «місце стояння», пов’язаного з гр. ἵστημι «стою», спорідненим з псл. stati, укр. ста́ти;
;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ikonostas
ikonostas
ikonostas
ikonostás
иконостас
иконо́стас
иконостасъ
іканаста́с
канаста́с
каніста́с
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| іканаста́с | білоруська |
| иконоста́с | болгарська |
| στάσις «місце стояння» | грецька |
| ἵστημι «стою» | грецька |
| εἰκόνα | грецька |
| иконостас | македонська |
| ikonostas | польська |
| stati | праслов’янська |
| иконоста́с | російська |
| иконòстас | сербохорватська |
| εἰκονοστάς (ον) | середньогрецька |
| εἰκονοστάσι (ον) | середньогрецька |
| ikonostas | словацька |
| ikonostás | словенська |
| икоnостасъ | старослов’янська |
| іко́на | українська |
| ста́ти | українська |
| ikonostas | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України