ІКОННЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
іко́на
через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з середньогрецької разом з прийняттям християнства;
сгр. εἰκόνα «ікона» походить від гр. εἰκών «зображення, образ, подоба», пов’язаного з ἔοικα (‹*Fέ-Fοικ-α) «бути схожим» (перфект), яке надійних відповідників не має;
р. др. болг. икона, бр. іко́на, п. ч. слц. вл. ikona, м. икона, схв. ùкона, слн. ikóna, стсл. икона;
Фонетичні та словотвірні варіанти
іко́нний
іко́нник
«майстер, що малює ікони»
око́на
подіко́нник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| іко́на | білоруська |
| ико́на | болгарська |
| ikona | верхньолужицька |
| εἰκών «зображення, образ, подоба» | грецька |
| ико́на | давньоруська |
| икона | македонська |
| ikona | польська |
| ико́на | російська |
| ùкона | сербохорватська |
| εἰκόνα «ікона» | середньогрецька |
| ikona | словацька |
| ikóna | словенська |
| икона | старослов’янська |
| ikona | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України