ІЗВІР — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. virъ;

споріднене з лит. vỹrius «вир», лтс. virags, лат. vertex «тс.», аром. viró «глибоке місце у воді»;

інші ступені чергування відображені у стсл. вкрѣти (псл. *vьrěti) «кипіти, клекотіти», ч. vříti, укр. [врі́ти], лит. vìrti «кипіти», лтс. virt «кипіти, варитися», а також в укр. [ізві́р] «джерело», схв. ùзвор «тс.», укр. варити;

безпосередній зв’язок з ви́ти (Machek ESJČ 690) остаточно не доведений;

р. діал. болг. вир, бр. вір, п. wir, ч. слц. слн. vír, м. вир «калюжа, водоймище», схв. вир, стсл. виръ;

псл. iz-vоrъ, пов’язане з vьrěti «кипіти, вирувати; бити джерелом»;

п. zwór «гірська ущелина», болг. и́звор «місце витоку води», м. извор «джерело, витік річки», схв. ѝзвор «джерело, струмок», слн. izvír;