ІДІОТИЧНОГО — ЕТИМОЛОГІЯ

ідіо́т

запозичене з латинської мови через німецьке або франзуцьке посередництво (н. Idiót, φρ. idiot);
лат. idiōta «неук, невіглас, профан» походить від гр. ἰδιώτης «приватна людина; простак, неук; нездатний до служби (часто з певними фізичними вадами)», пов’язаного з ἴδιος «свій, приватний; окремий, особливий», до якого зводиться й укр. ідіо́м;
р. болг. м. Идио́т, бр. ідыёт, п. idiota, ч. слц. вл. idiot, схв. идùот, слн. idiót;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ідіоти́зм
ідіоти́чний
ідіоті́я
ідіо́тство
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ідыёт білоруська
идио́т болгарська
idiot верхньолужицька
ἰδιώτης «приватна людина; простак, неук; нездатний до служби (часто з певними фізичними вадами)» грецька
ἴδιος «свій, приватний; окремий, особливий» грецька
idiōta «неук, невіглас, профан» латинська
идио́т македонська
Idiót німецька
idiota польська
идио́т російська
идùот сербохорватська
idiot словацька
idiót словенська
ідіо́м українська
idiot французька
idiot чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України