ІДІОТИЧНИХ — ЕТИМОЛОГІЯ
ідіо́т
запозичене з латинської мови через німецьке або франзуцьке посередництво (н. Idiót, φρ. idiot);
лат. idiōta «неук, невіглас, профан» походить від гр. ἰδιώτης «приватна людина; простак, неук; нездатний до служби (часто з певними фізичними вадами)», пов’язаного з ἴδιος «свій, приватний; окремий, особливий», до якого зводиться й укр. ідіо́м;
р. болг. м. Идио́т, бр. ідыёт, п. idiota, ч. слц. вл. idiot, схв. идùот, слн. idiót;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ідіоти́зм
ідіоти́чний
ідіоті́я
ідіо́тство
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ідыёт | білоруська |
| идио́т | болгарська |
| idiot | верхньолужицька |
| ἰδιώτης «приватна людина; простак, неук; нездатний до служби (часто з певними фізичними вадами)» | грецька |
| ἴδιος «свій, приватний; окремий, особливий» | грецька |
| idiōta «неук, невіглас, профан» | латинська |
| идио́т | македонська |
| Idiót | німецька |
| idiota | польська |
| идио́т | російська |
| идùот | сербохорватська |
| idiot | словацька |
| idiót | словенська |
| ідіо́м | українська |
| idiot | французька |
| idiot | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України