ІДІОМА — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичене з латинської мови через німецьке або французьке посередництво (н. Idióm, фр. idiome);

лат. idiōma походить від гр. ἰδίωμα «властивість, особливість, своєрідність», пов’язаного з ἴδιος ( ‹Fíδioς ‹*Fhεδioς), яке зводиться до іє. *swed- «окремий; бути окремо, нарізно»;

р. болг. идио́м, идио́ма, бр. ідыёма, п. ч. вл. idiom, слц. слн. idióm, м. Идио́м, схв. идùōм;

запозичене з латинської мови через німецьке або франзуцьке посередництво (н. Idiót, φρ. idiot);

лат. idiōta «неук, невіглас, профан» походить від гр. ἰδιώτης «приватна людина; простак, неук; нездатний до служби (часто з певними фізичними вадами)», пов’язаного з ἴδιος «свій, приватний; окремий, особливий», до якого зводиться й укр. ідіо́м;

р. болг. м. Идио́т, бр. ідыёт, п. idiota, ч. слц. вл. idiot, схв. идùот, слн. idiót;