ІДЕНТИФІКАЦІЇ — ЕТИМОЛОГІЯ
іденти́чний
запозичення з французької мови;
фр. identique походить від слат. identicus, утвореного від лат. īdem «той самий», що складається з компонента id «це», спорідненого з гот. is «він», псл. jь, укр. його́, і підсилювального елемента -em;
р. иденти́чный, бр. ідэнты́чны, п. identyczny, ч. слц. identický, вл. identiski, болг. м. иденти́чен, схв. идèнтичан, слн. idéntičen;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ідентифіка́ція
ідентифікува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ідэнты́чны | білоруська |
| иденти́чен | болгарська |
| identiski | верхньолужицька |
| is «він» | готська |
| īdem «той самий» | латинська |
| id «це» | латинська |
| иденти́чен | македонська |
| identyczny | польська |
| jь | праслов’янська |
| иденти́чный | російська |
| идèнтичан | сербохорватська |
| identicus | середньолатинська |
| identický | словацька |
| idéntičen | словенська |
| його́ | українська |
| identique | французька |
| identický | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України