ІГУМЕНЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ігу́мен «у православній церкві управитель чоловічого монастиря»
через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької;
гр. ἠγούμενος «проводир, ватажок», пов’язане з ἠγέομαι «веду перед, вказую шлях», спорідненим з лат. sāgio «висліджую», гот. sōkjan «шукати», двн. suohhan «тс.», хет. sak- «знайти»;
р. болг. игу́мен, бр. ігу́мен, др. игуменъ, п. ihumen, слц. igumen, м. игумен, схв. ùгуман, слн. íguman, стсл. игоумєнъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гу́мен
игу́менъ
(1627)
ігу́меня
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ігу́мен | білоруська |
| игу́мен | болгарська |
| sōkjan «шукати» | готська |
| ἠγούμενος «проводир, ватажок» | грецька |
| ἠγέομαι «веду перед, вказую шлях» | грецька |
| suohhan «тс.» | давньоверхньонімецька |
| игуменъ | давньоруська |
| sāgio «висліджую» | латинська |
| игумен | македонська |
| ihumen | польська |
| игу́мен | російська |
| ùгуман | сербохорватська |
| igumen | словацька |
| íguman | словенська |
| игоумєнъ | старослов’янська |
| sak- «знайти» | хетська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України