ІВОЛГИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ві́льга «іволга, Oriolus galbula L.» (орн.)
р. и́волга, бр. і́валга, др. влъга, п. wilga, wywilga, [wywiołga, wywielga], ч. ст. слц. vlha, болг. авли́га, ст. влъга (XIII ст.), схв. вуга «синиця», слн. vólga «іволга»;
псл. *vьḷga;
не зовсім ясне;
можливо, споріднене з лит. volunge «дятел», лтс. vāluodze «іволга», а також із свн. wite-wall «тс.» (де wite- «дерево»);
зіставляється також з ав. vār(ə)ngan «птах», п. wołać «волати, кликати»;
менш переконливе пов’язання (Brückner 621) п. wilga з прикметником wilgi «вологий», нібито птах вважався вісником дощу, пор. н. Regenpfeifer «сивка», букв. «дощовий свистун»;
Махек шукає походження слова у праєвропейському субстраті;
у формах і́волга, [ви́вільга] і- та ви- є протетичні елементи;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́вільга
вильга
воловіга
вольвіга
вольга
и́виль
ивіль
ивільга
иво́ва
и́вол
ивола
иволга
иву́ла
івовга
і́волга
іговда
іговна
ігола
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vār(ə)ngan «птах» | авестійська |
| vāluodze «іволга» | латиська |
| volunge «дятел» | литовська |
| Regenpfeifer «сивка» | німецька |
| wołać «волати, кликати» | польська |
| wilga з прикметником wilgi «вологий» | польська |
| *v | праслов’янська |
| wite-wall «тс.» (де wite- «дерево») | середньоверхньнімецька |
| Regenpfeifer «сивка» | ? |
| і́волга | ? |
| ви́вільга | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України