ЄГОВА — ЕТИМОЛОГІЯ
Єго́ва́
через церковнослов’янське і грецьке посередництво запозичено з гебрайської мови;
гебр. iəhoua (iahaue, iahō) є урочистою назвою Бога, первісну вимову (вокалізм) і значення якої точно не встановлено;
можливо, означала «незмінний; вічний; вірний» (букв. «той там є, (який) буде»);
очевидно, пов’язане з дієсловом hāua «(він) був», яке зіставляють з ар. Hauā «(він) упав» (з розвитком значення «падати»–«ставатися (випадати, пор. випадок), відбуватися» –«бути»);
р. Егова, Иегова, п. Jehowa, ч. слц. Jehova, Jahve, слн. Jehova;
Фонетичні та словотвірні варіанти
єгові́ст
(член секти)
Ягве́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Hauā «(він) упав» (з розвитком значення «падати»--«ставатися (випадати, пор. випадок) | арабська |
| i ($iahaue, $iahō) | гебрайська |
| Jehowa | польська |
| Егова | російська |
| Jehova | словацька |
| Jehova | словенська |
| Иегова | українська |
| Jehova | чеська |
| означала «незмінний; вічний; вірний» (букв. «той там є, (який) | ? |
| hāua «(він) був» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України