ЄВ — ЕТИМОЛОГІЯ

через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької;

гр. Εὔα, Εὔγα походить від давньоєврейського біблійного імені Hauuá, пов’язаного з ḥaḽḽā «жива» і утвореного від основи ḥāṷắ-ḥāḽā «він жив», спорідненої з арам.сір. ḥayá, ар. ḥáyyā «тс.», гебр. ḥayyῑm «життя», арам. ḥayyῑn, ḥayyḗ, ар. ḥayắ^h «тс.»;

р. бр. болг. Éва, п. ч. нл. Eva, слц. Eva, Jeva, схв. Јȅва, Јевга, Ева, слн. Eva, стсл. Євъга, Ѥүга, Ѥвъга, Євга, Єүа, Єүга;

очевидно, результат видозміни форми і́волга, пов’язаний з тенденцією переносити на птахів жіночі імена;

назву дано, мабуть, на підставі спільності загальних ознак обох птахів (співучість, жовтаве забарвлення, дрібні розміри тіла);

очевидно, пов’язане з [є́ва] «іволга»;

очевидно, результат контамінації назв типу [є́ва, їлова, олі́йник] «тс.» (див.);

псл. iva «верба»;

споріднене з лит. ievà «черемха; крушина», лтс. iẽva «черемха», двн. īwa «тис», свн. снн. īwe, нвн. Eibe, прус. iuwis, кімр. ywen, дангл. īw, дісл. ӯr «тс.» (змішування назв верби, черемхи й тису зумовлене, очевидно, схожістю червонуватої деревини цих рослин), гр. ὄα, οἴη «горобина», вірм. aigi «виноградник»;

виведення праслов’янської форми з германської (Schrader Reallexikon І 224–225; Vaillant RÉS 22, 192–193) не має достатніх підстав;

непереконливе також заперечення (Machek Jm. rostl. 133–134; ESJČ 230) зв’язку з нвн. Eibe «тис» і порівнювання з нвн. Weide «верба», гр. ἴτεα «тс.» тощо;

іє. *еі- «червонуватий, перістий». – Волошина Мовозн. 1976/3, 69–70;

р. др. болг. м. и́ва, п. iwa, [jiwaJ, ч. jíva, слц. iva, вл. jiw(in)a, нл. wiwa, схв. ȕва, слн. íva, стсл. ива;