ЯЧМІННІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ячмі́нь «хлібний злак, Hordeum L.; [безсмертки однорічні, Xeranthemum annuum L. До; (мед.) запалення сальної залози повіки]» (бот.)
псл. *(j)ęčьmy (род. в. одн. (j)ęčьmene);
точних індоєвропейських відповідників немає;
припускається походження з іє. *ank- «згинати» і спорідненість із р. укоть «гак», др. укоть «пазур; якір» (‹*ǫkotь), лит. [ánka] «петля», двн. ango, angul «тс.; шип, шпилька», нвн. Angel «вудка; гак», лат. uncus «зігнутий», гр. ὄγϰος «закривлення; гак», дінд. añká- «згин; гак»;
(в одного з найпоширеніших сортів ячменю «Hordeum distichon nutans, ячмінь дворядний гнучкий» при достиганні колос згинається до землі);
менш вірогідне зближення (Zupitza GG 129) з гр. ἀϰοστή «ячмінь», а також пов’язання (Charpentier KZ 40, 464) з гр. ὄμπνη «пожива, зерно»;
сумнівне виведення (Bern. I 268) псл. *ę(čьmy) з іє. *n̥-, як i реконструкція праслов’янської форми слова (Milewski RSl 10, 91–93) *i̯aŋkimen- ‹ *aŋkimen- і зближення з прус. ayculo «голка», гр. αἰ˜ϰλοι «гострі стріли» – з огляду на довгі остюки колоса (Petersson Vgl. sl. Wortst. 25–26);
зіставлялося зі сван. čmin «ячмінь» (Мосенкіс Зб. Мова і культура. Вип. 59, 43);
р. бр. ячме́нь, др. ячьмы (род. в. ячьмене), ячьмень, п. jęczmień, ст. jęczmyk, ч. ječmen, ст. jěčmen, jěčmyk «тс.», [jačmyk] (мед.) «ячмінь», слц. jačmeň (бот., мед.) «ячмінь», вл. ječmjeń (бот.) «ячмінь», нл. jacmjeń, полаб. jącmin (‹ *jęčьmenь), болг. ечеми́к (бот., мед.) «ячмінь», [ечме́н] «тс.», м. jачмен «ячмінь», схв. jѐчам «ячмінь», jѐчмен (прикм.) «ячмінний, ячний», слн. jȇčmen «ячмінь», цсл. ѩчьмы (ѩчьмєнє) «ячмінь», стсл. ѩчьнъ, ѩчьнѣтъ (‹ *ѩчьмэн-) «ячмінний, ячний»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ячміни́сько
«поле, де був ячмінь»
ячмі́нка
«відходи після молотьби ячменю, ячмінна солома»
ячмі́нка
«ячмінна солома; сорт картоплі»
ячмі́нний
«той, що стосується ячменю; приготований з ячменю»
ячмінни́ця
«ячмінна солома»
я́чний
«тс.»
я́чник
«хліб з ячного борошна»
я́чниця
«ячмінна солома»
я́шний
«тс.»
я́шник
«ячник»
я́шнисько
«там, де зібрано ячмінь»
я́шниця
«ячмінна солома»
я́шнище
«поле, де був ячмінь»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ячме́нь | білоруська |
| ечеми́к «ячмінь» (бот., мед.) | болгарська |
| ечме́н «тс.» | болгарська |
| ječmjeń «ячмінь» (бот.) | верхньолужицька |
| ὄγϰος «закривлення; гак» | грецька |
| ἀϰοστή «ячмінь» | грецька |
| ὄμπνη «пожива, зерно» | грецька |
| αἰ˜ϰλοι «гострі стріли» | грецька |
| ango | давньоверхньонімецька |
| angul «тс.; шип, шпилька» | давньоверхньонімецька |
| añká- «згин; гак» | давньоіндійська |
| укоть «пазур; якір» (‹*ǫkotь) | давньоруська |
| ячьмы (род. в. ячьмене) | давньоруська |
| ячьмень | давньоруська |
| *ank- «згинати» | індоєвропейська |
| *n̥- | індоєвропейська |
| *i̯aŋkimen- | індоєвропейська |
| *aŋkimen- | індоєвропейська |
| uncus «зігнутий» | латинська |
| ánka «петля» | литовська |
| jачмен «ячмінь» | македонська |
| jacmjeń | нижньолужицька |
| Angel «вудка; гак» | нововерхньонімецька |
| jącmin (‹ *jęčьmenь) | полабська |
| jęczmień | польська |
| jęczmyk (ст.) | польська |
| *(j)ęčьmy (род. в. одн. (j)ęčьmene) | праслов’янська |
| *ę(čьmy) | праслов’янська |
| ayculo «голка» | прусська |
| укоть «гак» | російська |
| ячме́нь | російська |
| čmin «ячмінь» | сванська |
| jѐчам «ячмінь» | сербохорватська |
| jѐчмен «ячмінний, ячний» (прикм.) | сербохорватська |
| jačmeň «ячмінь» (бот., мед.) | словацька |
| jȇčmen «ячмінь» | словенська |
| ѩчьнъ «ячмінний, ячний» (‹ *ѩчьмэн-) | старослов’янська |
| ѩчьнѣтъ «ячмінний, ячний» (‹ *ѩчьмэн-) | старослов’янська |
| ѩчьмы «ячмінь» (ѩчьмєнє) | церковнослов’янська |
| ječmen | чеська |
| jěčmen «тс.» (ст.) | чеська |
| jěčmyk «тс.» (ст.) | чеська |
| jačmyk «ячмінь» (мед.) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України