ЯРЛИК — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ярли́к «наклейка на чомусь з назвою, тавром, указівкою тощо»
запозичене з монгольської і татарської мов за часів Золотої Орди;
тат. ярлык «письмовий указ, грамота хана», дтюрк. jarlїγ «веління, наказ, припис», монг. ст. jarlig «наказ, указ» (монг. суч. зарлиг «тс.»);
звуження значення слова («етикетка») було пов’язане, очевидно, з митницькою практикою контролю товарів;
р. ярлы́к «тс.; (ст.) грамота татарських ханів, лист (від хана або до хана)», бр. ярлы́к «наклейка», п. [jarłyk] «писемний дозвіл; записка; квитанція; етикетка»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ярлы́к «наклейка» | білоруська |
jarlїγ «веління, наказ, припис» | давньотюркська |
jarlig «наказ, указ» (монг. суч. зарлиг «тс.»)(ст.) | монгольська |
зарлиг | монгольська |
jarłyk «писемний дозвіл; записка; квитанція; етикетка» | польська |
ярлы́к «тс.; (ст.) грамота татарських ханів, лист (від хана або до хана)» | російська |
ярлык «письмовий указ, грамота хана» | татарська |
ярли́к «грубий, добірний очерет Дз; найдовший і найтовщий очерет, яким укривають хату Мо»
неясне;
Фонетичні та словотвірні варіанти
полуярли́к
«грубий, добірний очерет, дещо нижчий і тонший від ярлика»
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України