ЯРКО — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з румунської мови;

рум. aréte «баран» походить від лат. aries, arietis «тс.», спорідненого з гр. ἕριφος «баранець», вірм. or-oj «вівця», можливо, також лит. jeras «ягня», лтс. jẽrs «тс.», ще менш імовірно – з стсл. гарина «вовна», укр. я́рка «молода вівця»;

очевидно, пов’язане з я́рка «молода однорічна вівця» (пор. аналогічно утворене пі́дсвинок від свиня́);

непереконливі спроби пояснення слова як праслов’янського (з індоєвропейського) за походженням: пов’язання з дінд. íriṇam «діра, тріщина в землі» (Потебня РФВ 6, 146) або з псл. jarъ «ярий, несамовитий» (Kretschmer Glotta 11, 108; Schuster-Šewc 429–430);

пов’язання з тюрк. jaryk, jaruk (jarug) (Sławski I 501–502; Mikl. EW 100; Karłowicz SWO 229; Bern. I 445–446; Lokotsch 74–75; Горяев 436; Преобр. IІ, вып. последний 139; Сziżewski PF III 79; Мелиоранский ИОРЯС 7/2, 301–302), а також з тюрк. аryk (Mikl. TEl I 248) менш імовірне;

отже, первісне значення слова «розколина»;

дтюрк. jar «яр, яруга» походить від дієслівного кореня jar- «розсікати, розрубувати, розколювати, розщеплювати», представленого в тур. yar-, уйг. аз. туркм. ног. тат. башк. яр-, кирг. каз. ккалп. жар-, узб. ёр-, алт. дьар-, хак. тув. чар, чув. c̦ур «тс.», як. саркаах «розщеплений на тонкі скіпки», сарт «тонка дранка або скіпки»;

запозичення з тюркських мов;

р. бр. яр «стрімкий, урвистий берег, схил; урвище», др. яруга «яр, ущелина», п. jar «яр», ч. [jár] «рів, рівчак», [járek] «струмок», слц. jarok «рів, рівчак; струмок», болг. [яр] «стрімкий берег, урвище», схв. jàруга «яр, байрак; вибій; велика калюжа; траншея», слн. járek «рів, рівчак; окоп»;

отже, початкове значення слова мало бути «хід (сонця)» (пор. як семантичну паралель гот. apn «рік», лат. annus «тс.» при дінд. átati «іде»);

іє. *i̯ōro-/i̯ēro- «сезон, весна; рік», похідне від *i̯ā-/еi̯- «іти, їхати» (звідки й укр. іти́, ї́хати);

псл. jarъ(jь) «весняний», похідне від jarъ «весна»;

споріднене з гот. jēr «рік», дісл. ār, двн. іār, н. Jahr «тс.», дангл. gēar «рік; весна», гр. ὥρᾱ «пора року, особливо весна; слушний час», ὠ˜ρος «пора року, рік», ав. yārǝ «рік», лат. hōrnus «цьогорічний»;

р. ярово́й «яровий», бр. яравы́, др. ярыи «весняний, яровий», п. jary «весняний, яровий», ст. jarz, jaro «весна», ч. jarý «яровий», jař «ярові», jaro «весна», слц. jarný «весняний, яровий», jar (жін. р.) «весна», вл. jаrо «весна», [jer(i)ca] «ярове жито», нл. jarski «весняний», ст. jarny «тс.», ст. jaro «весна», болг. я́рка, я́рица «молода курка», яркоко́шка «молода, (букв.) весняна (курка)», м. jарица, jаричка «курка (яка ще не несеться)», схв. jȃр (прикм.) «яровий», jȃp (імен. жін. р.) «ярове», слн. jár «яровий; весняний, ранній», jár «ярове», цсл. арь «тс.»;

погляд на зв’язок із псл. jarъ(jь), укр. я́рий «весняний» (Sławski I 505; Schuster-Šewc 428) заперечується;

зв’язок із лат. īra «гнів», дінд. irasyáti «гнівається» (И. Шмидт у Фасмера IV 563) малоймовірний;

споріднене з гр. ζωρός «вогняний, міцний, незмішаний (про вино); жвавий, швидкий (у Гесихія)», гр. (атт.) (εὔ)ζωρος «чистий (про вино)», (ἐπι)ζαρέω «накидаюсь; утискую»;

псл. jarъ(jь) (‹ іє. [*i̯ō-r-] ‹ *i̯ōu̯-r-);

р. я́рый «палкий; сердитий, злий, зав-зятий; білий, блискучий, яскравий; гарячий, хтивий», бр. [я́ры] «лютий; ярий (про хміль)», др. ярыи «гнівний; жорстокий; суворий; сміливий, відважний; сильний, поривчастий», яръ «гнів», п. ст. jary «ясний, прозорий, чистий; міцний, бадьорий, гарячий, розпусний», ч. jarý «бадьорий; молодий, свіжий», слц. jarý «бадьорий; моложавий; юний», (заст., кн.) jarký «ясний, яскравий», вл. jara (присл.) «дуже, вельми, занадто», jěry «терпкий», нл. jěry «терпкий, гіркий; запальний, грубий», ст. jary «жагучий, пристрасний, розпусний», болг. я́рък «яскравий», я́ря «збуджувати коня; (про півня) покривати курку», я́ря се «сердитися», м. [japa] «спека, задуха», jaрок «яскравий; яскраво-червоний», схв. jа̏pa «спека; жар (від розжареного вугілля, каміння, заліза тощо); (перен.) запал, жар», слн. jár «лютий, гнівний», стсл. аръ «суворий, різкий»;

імовірно, експресивне нерегулярне утворення, пов’язане з я́рка «молода вівця», [ярчу́к] «ягня, баран» і под;

можливо, утворення, пов’язане з я́рка «вівця»;