ЯРИЖНИК — ЕТИМОЛОГІЯ

яри́га «бурлака, найманий весляр; нижчий службовець у приказі, відомстві; [п’яниця] Ва; [урядовець, хабарник; шпигун] Пі»

запозичене з монгольської мови, можливо, за посередництвом тюркських, пор. тур. ст., чаг. japђы «суд; вирок; розправа», монг. ст. jargu «суд; вирок; виконання судового вироку, розправа»;
менш імовірне зведення (Фасмер IV 562; Горяев Доп. І 61; Mikl. EW 100) до я́рий;
р. яры́га «(іст.) представник деяких груп найбіднішого населення; нижчий служник у приказах, що виконував поліційні функції (XVI–XVII ст.); (заст.) п’яниця, непутяща людина, розпусник»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

яли́га «п’яниця»
яри́жка «бурлака, найманий весляр; нижчий службовець»
яри́жник «непутяща людина; [баришник, шахрай Ва; урядовець, хабарник; шпигун Пі]»
яри́за «урядовець, хабарник; шпигун»
яри́зка «бурлака, найманий весляр; нижчий службовець»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
jargu «суд; вирок; виконання судового вироку, розправа» (ст.) монгольська
яры́га «(іст.) представник деяких груп найбіднішого населення; нижчий служник у приказах, що виконував поліційні функції (XVI--XVII ст.); (заст.) п’яниця, непутяща людина, розпусник» російська
japђы (ст.) турецька
я́рий українська
japђы «суд; вирок; розправа» чагатайська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України