ЯРА — ЕТИМОЛОГІЯ

ЗМІСТ

буя́ра «великий річковий човен»

можливо, запозичення з італійської мови;
іт. заст. boiéra (вид судна) походить від гол. boeijer «тс.», до якого зводиться і укр. бу́єр;
звукова форма кінцевої частини -яра, мабуть, викликана впливом слів байда́ра, буда́ра;
Фонетичні та словотвірні варіанти

буяр «тс.»
буяра (XVIII ст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
boeijer «тс.» голландська
boiéra (вид судна) італійська
бу́єр українська
boiéra (вид судна) ?
яра ?
байда́ра ?
буда́ра ?

я́рий «весняний, яровий; молодий»

споріднене з гот. jēr «рік», дісл. ār, двн. іār, н. Jahr «тс.», дангл. gēar «рік; весна», гр. ὥρᾱ «пора року, особливо весна; слушний час», ὠ˜ρος «пора року, рік», ав. yārǝ «рік», лат. hōrnus «цьогорічний»;
псл. jarъ(jь) «весняний», похідне від jarъ «весна»;
іє. *i̯ōro-/i̯ēro- «сезон, весна; рік», похідне від *i̯ā-/еi̯- «іти, їхати» (звідки й укр. іти́, ї́хати);
отже, початкове значення слова мало бути «хід (сонця)» (пор. як семантичну паралель гот. apn «рік», лат. annus «тс.» при дінд. átati «іде»);
р. ярово́й «яровий», бр. яравы́, др. ярыи «весняний, яровий», п. jary «весняний, яровий», ст. jarz, jaro «весна», ч. jarý «яровий», jař «ярові», jaro «весна», слц. jarný «весняний, яровий», jar (жін. р.) «весна», вл. jаrо «весна», [jer(i)ca] «ярове жито», нл. jarski «весняний», ст. jarny «тс.», ст. jaro «весна», болг. я́рка, я́рица «молода курка», яркоко́шка «молода, (букв.) весняна (курка)», м. jарица, jаричка «курка (яка ще не несеться)», схв. jȃр (прикм.) «яровий», jȃp (імен. жін. р.) «ярове», слн. jár «яровий; весняний, ранній», jár «ярове», цсл. арь «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

від'яри́тися «відновитися, відпочити й радісно процвітати»
єру́шка «молода, ще не стрижена вівця»
об'яруватися «закінчити весняні польові роботи»
перея́рка
під'ярі́вки «літні яблука» (мн.)
під'я́рка «велике винне яблуко»
під'ярок «піврічні ягнята, з яких можна стригти вовну»
по́ярка «молода вівця; вовна з ягнят»
поя́рок «поярок УРС; [руно, вовна] Л»
яр «ярове; (поет.) весна» (жін. р.)
яре́ць «ячмінь»
ярина́ «ярове; [овочі, городина]»
ярине́ць «цибуля овочева, Allium oleraceum L.» (бот.)
яринка́ «овочі, городина»
яри́нний «яровий; (про листяні дерева) той, на якому рано з’являється листя»
яри́нні «овочеві, Oleraceae»
я́ритинка «перша вовна, знята з молодої вівці»
я́ри́ця «ярова пшениця; [суниця] СУМ; [ярова пшениця або жито] ВеБ»
я́ріца «ярові посіви, ярина»
я́рка «молода однорічна вівця; [назва дитячої гри]»
ярни́к «підсніжник звичайний, Galanthus nivalis L.» (бот.)
ярни́ця «ярові посіви, ярове жито, ярина»
я́рній «весняний»
ярова́ти «проводити весну, робити весняні польові роботи»
яровиза́тор
яровиза́ція
яровизува́ти
ярови́й
яровина́
ярові́ (мн.)
яро́та «овечки та баранці віком до одного року» (зб.)
яро́тина «вовна однорічної вівці»
ярочко›́вий «зроблений з вовни однорічної вівці»
ярча́ «ягня до року; щеня першого поносу»
ярча́к «короткий кожушок у чабанів»
ярча́ний «ячний»
ярча́нка «ячмінна солома»
я́рчатина «назва вовни»
ярчу́к «ягня, баран»
ярчу́н «баран»
ярчух «фіна звичайна, Cysticercus cellulosae» (ент.)
ярюва́ти «орати й сіяти навесні»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
yārǝ «рік» авестійська
яравы́ білоруська
я́рка болгарська
я́рица «молода курка» болгарська
яркоко́шка «молода, (букв.) весняна (курка)» болгарська
jаrо «весна» верхньолужицька
jer(i)ca «ярове жито» верхньолужицька
jēr «рік» готська
ὥρᾱ «пора року, особливо весна; слушний час» грецька
ὠ˜ρος «пора року, рік» грецька
gēar «рік; весна» давньоанглійська
іār давньоверхньонімецька
ār давньоісландська
ярыи «весняний, яровий» давньоруська
*i̯ōro-/i̯ēro- «сезон, весна; рік» індоєвропейська
*i̯ā-/еi̯- «іти, їхати» (звідки й укр. іти́, ї́хати) індоєвропейська
hōrnus «цьогорічний» латинська
jарица македонська
jаричка «курка (яка ще не несеться)» македонська
jarski «весняний» нижньолужицька
jarny «тс.» (ст.) нижньолужицька
jaro «весна» (ст.) нижньолужицька
Jahr «тс.» німецька
jary «весняний, яровий» польська
jarz «весна» (ст.) польська
jaro «весна» (ст.) польська
jarъ(jь) «весняний» праслов’янська
jarъ «весна» праслов’янська
ярово́й «яровий» російська
jȃр «яровий» (прикм.) сербохорватська
jarný «весняний, яровий»«весна» (жін. р.) словацька
jar «весняний, яровий»«весна» (жін. р.) словацька
jár словенська
арь «тс.» церковнослов’янська
jarý «яровий»«ярові»«весна» чеська
jař «яровий»«ярові»«весна» чеська
jaro «яровий»«ярові»«весна» чеська

я́рий «яскравий, яскраво-зелений; палаючий; світлий, білий; палкий, жагучий, пристрасний; гнівний»

псл. jarъ(jь) (‹ іє. [*i̯ō-r-] ‹ *i̯ōu̯-r-);
споріднене з гр. ζωρός «вогняний, міцний, незмішаний (про вино); жвавий, швидкий (у Гесихія)», гр. (атт.) (εὔ)ζωρος «чистий (про вино)», (ἐπι)ζαρέω «накидаюсь; утискую»;
зв’язок із лат. īra «гнів», дінд. irasyáti «гнівається» (И. Шмидт у Фасмера IV 563) малоймовірний;
погляд на зв’язок із псл. jarъ(jь), укр. я́рий «весняний» (Sławski I 505; Schuster-Šewc 428) заперечується;
р. я́рый «палкий; сердитий, злий, зав-зятий; білий, блискучий, яскравий; гарячий, хтивий», бр. [я́ры] «лютий; ярий (про хміль)», др. ярыи «гнівний; жорстокий; суворий; сміливий, відважний; сильний, поривчастий», яръ «гнів», п. ст. jary «ясний, прозорий, чистий; міцний, бадьорий, гарячий, розпусний», ч. jarý «бадьорий; молодий, свіжий», слц. jarý «бадьорий; моложавий; юний», (заст., кн.) jarký «ясний, яскравий», вл. jara (присл.) «дуже, вельми, занадто», jěry «терпкий», нл. jěry «терпкий, гіркий; запальний, грубий», ст. jary «жагучий, пристрасний, розпусний», болг. я́рък «яскравий», я́ря «збуджувати коня; (про півня) покривати курку», я́ря се «сердитися», м. [japa] «спека, задуха», jaрок «яскравий; яскраво-червоний», схв. jа̏pa «спека; жар (від розжареного вугілля, каміння, заліза тощо); (перен.) запал, жар», слн. jár «лютий, гнівний», стсл. аръ «суворий, різкий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

яр «лють, гнів; вид зеленої фарби»
яри́ти «розпалювати; гнівати»
яри́тися «сяяти, блищати; палати; лютувати»
я́рість
ярі́ти «блищати; палати; гніватися»
ярі́тися «блищати; палати»
я́рка «лиха жінка»
ярки́й «яскравий, блискучий; палкий, жагучий, [пристрасний]»
я́ркість «сперма»
ярли́вий «лютий, жорстокий»
я́росити «роздратовувати когось до гніву»
я́росливий «лютий, шалений, ярий»
я́росний «тс.»
я́ростити «тс.»
я́рош «жорстока, несамовита, немилосердна людина»
ярува́ти «перебувати в любовному збудженні»
яру́н «запальна, гнівна людина»
ярча́ «щеня ярчука (собаки з вовчими зубами)»
ярчу́к «собака з вовчими зубами, якого бояться відьми»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
я́ры «лютий; ярий (про хміль)» білоруська
я́рък «яскравий» болгарська
я́ря «збуджувати коня; (про півня) покривати курку» болгарська
я́ря се «сердитися» болгарська
jara «дуже, вельми, занадто»«терпкий» (присл.) верхньолужицька
jěry «дуже, вельми, занадто»«терпкий» (присл.) верхньолужицька
ζωρός «вогняний, міцний, незмішаний (про вино); жвавий, швидкий (у Гесихія)» грецька
(εὔ)ζωρος грецька
(ἐπι)ζαρέω грецька
irasyáti «гнівається» давньоіндійська
ярыи «гнівний; жорстокий; суворий; сміливий, відважний; сильний, поривчастий» давньоруська
яръ «гнів» давньоруська
*i̯ō-r- індоєвропейська
*i̯ōu̯-r- індоєвропейська
īra «гнів» латинська
japa «спека, задуха» македонська
jaрок «яскравий; яскраво-червоний» македонська
jěry «терпкий, гіркий; запальний, грубий» нижньолужицька
jary «жагучий, пристрасний, розпусний» (ст.) нижньолужицька
jary «ясний, прозорий, чистий; міцний, бадьорий, гарячий, розпусний» (ст.) польська
jarъ(jь) (‹ іє. [*i̯ō-r-] ‹ *i̯ōu̯-r-) праслов’янська
jarъ(jь) праслов’янська
я́рый «палкий; сердитий, злий, зав-зятий; білий, блискучий, яскравий; гарячий, хтивий» російська
jа̏pa «спека; жар (від розжареного вугілля, каміння, заліза тощо); (перен.) запал, жар» сербохорватська
jarý «бадьорий; моложавий; юний»«ясний, яскравий» (заст., кн.) словацька
jarký «бадьорий; моложавий; юний»«ясний, яскравий» (заст., кн.) словацька
jár «лютий, гнівний»«суворий, різкий» словенська
аръ «лютий, гнівний»«суворий, різкий» старослов’янська
я́рий «весняний» українська
jarý «бадьорий; молодий, свіжий» чеська

огіро́к «Cucumis sativus L.» (бот.)

запозичення із середньогрецької мови;
сгр. ἄγουρος «огірок» (нгр. ἄγουρος, ἀγγούρι(ον) «тс.») загальноприйнятої етимології не має;
здебільшого пов’язується з гр. ἄωρος «несвоєчасний, передчасний, незрілий» (оскільки огірки їдять зеленими, на противагу дині – πέπων буквально «спілий»), утвореним за допомогою заперечного ἄ -відὥρα «час, рік, день, пора», спорідненого з гот. jer «рік», двн. jār, нвн. Jahr «тс.», укр. я́рий, ярови́й;
гр. ἀγγούρι(ον) вважається також (Machek Jm. rostl. 227; Кluge–Mitzka 277; Klein 654) запозиченням зі східних мов (перс. angārah «кавун», angūr «гроно, виноград»);
зі слов’янських мов запозичено в балтійські (лит. agur̃kas, agurkė˜lis, лтс. agurķis, gur̂ķis) і германські (нвн. Gurke, [agurke], гол. a(u)gurk, дат. agurk, шв. gurka «тс.», англ. gherkin «солоний огірок»);
р. огуре́ц, [огуро́к], бр. агуро́к, др. огурець, п. ogórek, ст. ogurek, ogorek, ogórka, ч. okurka, [okurek, ogurek, oharek, oharka, ohar], слц. uhorka, [uharka, uherka, ugorka, uhorok], вл. korka (можливо, з нім. або ч., Kluge–Mitzka 277), нл. gurka, схв. [вугорек, угорак, угорка], слн. [ogûrеk];
Фонетичні та словотвірні варіанти

вгурецъ (XVIII ст.)
вогіро́к
гіро́к
говіро́к
гоїри́ння «огудина огірків»
гоїро́к «тс.»
гу́рки́ «огірки»
гуркови́ннє «гудина огірків»
гуркові́ннє «тс.»
гуро́к «огірок»
гуро́чковий (про колір)
гуро́чник «гудина огірків; місце, де ростуть огірки»
гуро́шник «тс.»
жаб'ячі «бобівник, Menyanthes trifoliata L.»
о́гиро́к «огірок»
огірко́вий
огіро́чки «вид гаївки»
огіро́чний
огіро́чник «юшка, зварена із солоними огірками»
огірчи́ння «стебла огірків»
огорок «огірок»
огурець
огурка
огурок «тс.»
огуро́чнік «гудина огірків; місце, де ростуть огірки»
огурчина «якась рослина»
угіро́к «огірок; рід вишивки»
хірок «огірок»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
gherkin «солоний огірок» англійська
агуро́к білоруська
korka (можливо, з нім. або ч., Kluge--Mitzka 277) верхньолужицька
jer «рік» готська
ἄωρος «несвоєчасний, передчасний, незрілий» (оскільки огірки їдять зеленими, на противагу дині -- πέπων буквально «спілий») грецька
ἀγγούρι(ον) грецька
jār давньоверхньонімецька
огурець давньоруська
agurk датська
gurka нижньолужицька
Jahr «тс.» нововерхньонімецька
ogórek польська
огуре́ц російська
вугорек сербохорватська
ἄγουρος «огірок» (нгр. ἄγουρος, ἀγγούρι(ον) середньогрецька
uhorka словацька
ogûrеk словенська
я́рий українська
огуро́к українська
okurek українська
ogurek українська
oharek українська
oharka українська
ohar українська
uharka українська
uherka українська
ugorka українська
uhorok українська
угорак українська
угорка українська
okurka чеська
gurka «тс.» шведська
-відὥρα «час, рік, день, пора» ?
ярови́й ?
ogurek ?
ogorek ?
ogórka ?

під'я́рка «велике винне яблуко»

похідне утворення від я́рий «весняний»;
назва зумовлена тим, що ці яблука рано достигають (пор. [ярови́нники] «ранні винні яблука» ВеНЗн);
Фонетичні та словотвірні варіанти

під'ярі́вки «літні яблука»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
я́рий «весняний» українська

я́ли «ярий»

можливо, експресивна видозміна прикметника я́рий (див.);
не зовсім ясне;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
я́рий українська

я́лий «прекрасний, гарний, тонкий; добрий, здібний»

не зовсім ясне;
можливо, споріднене з я́рий у значенні «яскравий, світлий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

яли́ти «прикрашати, оздоблювати»
я́лість «краса; здібність»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
я́рий «яскравий, світлий» українська

яр «зозулинець, Orchis L.; зозулинець салеповий, Orchis moriо L.» (бот.)

не зовсім ясне;
можливо, субстантивована нечленна форма прикметника я́рий у словосполученні типу яр ко́рінь;
назва могла бути зумовлена тим, що сокові з двох підземних бульб рослини, за формою подібних на чоловічі (самцеві) яєчка (пор. слат. назву testiculus vulpis «лисове яєчко»), здавна приписувалась властивість зміцнювати чоловічу потенцію (пор. чеську назву рослини vstaváč, (букв.) «вставач» від vstávati «вставати, підійматися»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
я́рий українська
яр ко́рінь українська
vstávati «вставати, підійматися» чеська
vstaváč чеська

ярень «флокс лежачий, Phlox procumbens Gray.» (у словосполученні ярень стелій)(бот.)

пор. назви рослини в інших мовах: гр. φλόξ «флокс», (букв.) «полум’я», п. płomyk «маленьке полум’я, вогник», ч. plamenka від plamen «полум’я», слц. plamenica від plameň «тс.», н. Flammenblume, (букв.) «полум’яна квітка», що є, очевидно, кальками грецької назви;
похідне утворення від я́рий «яскравий; палаючий» у зв’язку з яскравим кольором квітів (Ma-chek Jm. rostl. 186);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
φλόξ «флокс» грецька
Flammenblume німецька
płomyk «маленьке полум’я, вогник» польська
plamenica «тс.» словацька
plameň словацька
я́рий «яскравий; палаючий» українська
plamenka «полум’я» чеська
plamen чеська

ярепу́д «малоросла, але сильна (важка) людина»

отже, первісне значення «той, що жорстоко жене, жорстокий переслідувач»;
можливо, фонетичний варіант первісного *яропу́д, складного слова, утвореного з основ прикметника я́рий «гнівний», др. ярыи «суворий, жорстокий» і дієслова [пу́дити] «гнати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

єрепу́д «тс.»
єрепу́дин «поганий, клятий» (лайл.)
єрепу́дів «тс.» (лайл.)
ярепу́дний «єретицький, чортів»
ярепу́довий «тс.»
яропу́джий «розбійницький»
яропу́дів «тс.»
яропу́жний «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ярыи «суворий, жорстокий» давньоруська
*яропу́д українська
я́рий «гнівний» українська
пу́дити «гнати» українська

яри́га «бурлака, найманий весляр; нижчий службовець у приказі, відомстві; [п’яниця] Ва; [урядовець, хабарник; шпигун] Пі»

менш імовірне зведення (Фасмер IV 562; Горяев Доп. І 61; Mikl. EW 100) до я́рий;
запозичене з монгольської мови, можливо, за посередництвом тюркських, пор. тур. ст., чаг. japђы «суд; вирок; розправа», монг. ст. jargu «суд; вирок; виконання судового вироку, розправа»;
р. яры́га «(іст.) представник деяких груп найбіднішого населення; нижчий служник у приказах, що виконував поліційні функції (XVI–XVII ст.); (заст.) п’яниця, непутяща людина, розпусник»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

яли́га «п’яниця»
яри́жка «бурлака, найманий весляр; нижчий службовець»
яри́жник «непутяща людина; [баришник, шахрай Ва; урядовець, хабарник; шпигун Пі]»
яри́за «урядовець, хабарник; шпигун»
яри́зка «бурлака, найманий весляр; нижчий службовець»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
jargu «суд; вирок; виконання судового вироку, розправа» (ст.) монгольська
яры́га «(іст.) представник деяких груп найбіднішого населення; нижчий служник у приказах, що виконував поліційні функції (XVI--XVII ст.); (заст.) п’яниця, непутяща людина, розпусник» російська
japђы (ст.) турецька
я́рий українська
japђы «суд; вирок; розправа» чагатайська

яри́ч «їжак»

утворення, похідне від рум. aríci «їжак», на українському ґрунті вторинно зближеного з я́рий «весняний»;
рум. aríci «їжак» походить від лат. ērīcius «тс.», що продовжує давніше ēr (‹*hēr), споріднене з гр. χοĩρος «свиня (як тварина із щетиною)», які зводяться до іє. *ĝher- «бути твердим, жорстким» (звідки, можливо, також псл. žirъ, укр. жир);
Фонетичні та словотвірні варіанти

яре́й «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
χοĩρος «свиня (як тварина із щетиною)» грецька
*ĝher- «бути твердим, жорстким» (звідки, можливо, також псл. žirъ, укр. жир) індоєвропейська
ērīcius «тс.» латинська
ēr латинська
*hēr латинська
žirъ праслов’янська
aríci «їжак» румунська
aríci «їжак» румунська
я́рий «весняний» українська
жир українська

я́рмарок «торг, влаштовуваний у певну пору року і в певному місці»

запозичення з німецької мови;
н. Jahrmarkt (‹ двн. jārmarkāt) «ярмарок», (букв.) «річний базар» є складним словом, утвореним з Jahr (‹ двн. jār) «рік», спорідненого з псл. jarъ «весна», укр. я́рий, [ярь] «весна», і Markt (‹ двн. markāt) «ринок, базар», що походить від нар.-лат. marсātus «купівля; ринок, базар», лат. merсātus «тс.», пов’язаного з merx(-cis) «товар, крам»;
польське посередництво (Richhardt 58) необов’язкове;
р. я́рмарка «ярмарок», бр. [я́рмалак, я́рмалка], п. jarmark, [jarmarek], ч. (розм.) jarmark, слц. jarmok, нл. ст. jarmark, [jermark, jermank] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

а́рмарок «ярмарок»
ярмaро́чний
ярма́к
я́рмалка
я́рмалок
я́рманка «тс.»
ярмарко́вий
ярмарко́вище «ярмарковий майдан»
ярмаркува́ти
ярмарокъ «торжище» (середина -- друга пол. XVII ст.)
ярмаро́шний «ярмарковий»
ярмарчи́ще «тс.»
я́рмолок «ярмарок»
я́рмонка «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
я́рмалак білоруська
я́рмалка білоруська
jār «рік» давньоверхньонімецька
markāt «ринок, базар» давньоверхньонімецька
jārmarkāt давньоверхньонімецька
merсātus «тс.» латинська
merx(-cis) «товар, крам» латинська
marсātus «купівля; ринок, базар» народнолатинська
jarmark (ст.) нижньолужицька
jermark «тс.» нижньолужицька
jermank «тс.» нижньолужицька
Jahrmarkt «ярмарок» (‹ двн. jārmarkāt) німецька
Jahr німецька
Markt німецька
jarmark польська
jarmarek польська
jarъ «весна» праслов’янська
я́рмарка «ярмарок» російська
jarmok словацька
я́рий українська
ярь «весна» українська
jarmark (розм.) чеська

ярник «арніка гірська, Arnica montana L.» (бот.)

фонетико-морфологічний варіант літературної назви рослини а́рніка «Arnica L.», вторинно зближений із я́рий «яскравий; яскраво-зелений» у зв’язку з яскраво-зеленим кольором листя арніки гірської і яскравим жовтогарячим кольором її квіток;
р. а́рника (горная) «арніка (гірська), Arnica (montana) L.», п. ч. слц. вл. arnika, слн. árnika, [aronk] «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
arnika верхньолужицька
arnika польська
а́рника «арніка (гірська), Arnica (montana) L.» (горная) російська
arnika словацька
árnika словенська
aronk «тс.» словенська
а́рніка «Arnica L.» українська
я́рий «яскравий; яскраво-зелений» українська
arnika чеська

ярош «цикута отруйна, Cicuta virosa L.» (бот.)

не зовсім ясне;
iмовірно, пов’язане з [я́рош] «жорстока, несамовита, немилосердна людина», утвореного від я́рий «гнівний, палкий, жагучий»;
назва рослини зумовлена її палючою отрутою;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
я́рош «жорстока, несамовита, немилосердна людина» українська
я́рий «гнівний, палкий, жагучий» українська

юри́ти «метатися, метушитися; пустувати Пі; обурюватися; приндитися Нед»

псл. [juriti] походить від іє. *i̯our- (корінь *i̯eu̯- «змішувати, приводити в рух»), що виступає також у псл. jarъ(jь), укр. я́рий, псл. juxa, укр. ю́ха́;
споріднене з дінд. yuváti «зміцнює, з’єднує», гр. ζωρóς «палючий, міцний (про вино)»;
малоймовірні інші спроби пояснення слова: як пов’язаного з лтс. aυ̃rêt «грати на мисливських рогах; гнати, полювати; задовольняти статеві інстинкти (про людей і тварин)», aura «виття; період тічки» (Bern. I 461; Brückner 209; Mühl.–Endz. I 225–226), з лтс. jυ̃ŗa «море», лит. jáura «болотяна місцевість» (Trautmann 335; Pokorny 80–81), з чаг. jürük «швидкий», алт. üŘr «натовп, стадо» (приймаючи можливість тюркського запозичення – Mikl. EW 106; Matzenauer LF 8, 31), з іє. *еÊur-, з яким пов’язані гр. αὖρι «швидко», пгерм. *ūr(і)a- «дикий, збуджений», хет. ǖrn «полювати (на диких звірів)» (Čop Slavistična Revija 1954 V–VII 230);
сумнівне пов’язання (Sławski I 592–593; Ларин Из истории слов и словарей 89) з ч. [urnó] «сильний, великий», слц. urnó «палкий, швидкий»;
р. [юри́ть] «метатися, метушитися; кишіти», бр. [юры́ць] «пустувати, загравати; сильно бажати», п. ст. jurzyć się «палати жагою, хтивістю», jurzyć (się) «гнівати(ся)», jurny «хтивий, любострасний», [jurliwy] «тс.», болг. ю́рвам «нападаю», ю́рвам се «кидаюся», м. jурне «помчить, кинеться», схв. jу́рити «мчати, бігти; гнати (когось)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

юрки́й «хтивий, любострасний, розпусний»
юрли́вий «проворний, швидкий СУМ; хтивий, любострасний Нед»
юрлити «пустувати»
юрни́й «хтивий, любострасний, розпусний»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
üŘr «натовп, стадо» (приймаючи можливість тюркського запозичення -- Mikl. EW 106; Matzenauer LF 8, 31) алтайська
юры́ць «пустувати, загравати; сильно бажати» білоруська
ю́рвам «нападаю» болгарська
ζωρóς «палючий, міцний (про вино)» грецька
αὖρι «швидко» грецька
yuváti «зміцнює, з’єднує» давньоіндійська
*i̯our- (корінь *i̯eu̯- «змішувати, приводити в рух») індоєвропейська
*еÊur- індоєвропейська
aυ̃rêt «грати на мисливських рогах; гнати, полювати; задовольняти статеві інстинкти (про людей і тварин)» латиська
jυ̃ŗa «море» латиська
jáura «болотяна місцевість» литовська
jурне «помчить, кинеться» македонська
jurzyć się «палати жагою, хтивістю»«гнівати(ся)»«хтивий, любострасний» (się) польська
jurzyć «палати жагою, хтивістю»«гнівати(ся)»«хтивий, любострасний» (się) польська
jurny «палати жагою, хтивістю»«гнівати(ся)»«хтивий, любострасний» (się) польська
*ūr(і)a- «дикий, збуджений» прагерманська
juriti праслов’янська
jarъ(jь) праслов’янська
juxa праслов’янська
юри́ть «метатися, метушитися; кишіти» російська
jу́рити «мчати, бігти; гнати (когось)» сербохорватська
urnó «палкий, швидкий» словацька
я́рий українська
ю́ха́ українська
jurliwy «тс.» українська
ю́рвам се «кидаюся» українська
ǖrn «полювати (на диких звірів)» хетська
jürük «швидкий» чагатайська
urnó «сильний, великий» чеська
aura «виття; період тічки» ?
jurzyć się «палати жагою, хтивістю»«гнівати(ся)»«хтивий, любострасний» (się) ?
jurzyć «палати жагою, хтивістю»«гнівати(ся)»«хтивий, любострасний» (się) ?
jurny «палати жагою, хтивістю»«гнівати(ся)»«хтивий, любострасний» (się) ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України