ЯМКАХ — ЕТИМОЛОГІЯ

я́ма «велика заглибина в землі; могила; [льох; частина ступи; примітивна шахта для видобутку нафти]»

псл. *ama/jama (‹ *āmā) «викопане, вирите»;
споріднене з гр. διαμάω «викопую, вириваю», ἄμη «лопата; мотика», ἀμάρα «рів, рівчак, борозна»;
іє. *i̯ā˘m- «копати, рити»;
менш вірогідні інші пояснення: як спорідненого з ірл. uaimh «печера; могила», ав. ū˘nā «дірка; тріщина», гр. εὐνή «ліжко, постіль» (Lidén KZ 41, 395–396) або з лтс. juõma «глибоке місце між двома мілинами» (Jagić AfSlPh 2, 396);
припущення про походження слова від фін. uoma «глибина; невеличка долина» (Rozwadowski RSl 6, 53) непереконливе;
р. бр. болг. я́ма «яма», др. яма «яма, рів; могила; підземна в’язниця», п. jama «яма; нора, барліг», ч. jáma «яма; ствол шахти», слц. jama «яма; яр; могила», вл. нл. jama «яма», полаб. jomo (‹ *jama), м. jама, схв. jа̏ма «тс.», слн. jáma «яма; шахта», стсл. ама «яма»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́ямчити «поглибити (викопане)»
при́ямок «невелика заглибина перед або під чим-небудь; пристрій для сушіння (цегли, бетону, плодів і т. ін.)»
яма́р «робітник на нафтових промислах у Галичині»
ями́на́ «яма; яр»
ями́ско «яма; печера; нора»
ями́стий «повний ям і заглиблень»
я́мище «яма»
я́мка
ямко́вастий «сорт картоплі»
ямкува́тий «повний ям і вибоїв; запалий»
ямку́р «берегова ластівка, Hirundo riparia» (орн.)
я́мник «такса»
я́мнище «муловловлювач, відстійник»
ямува́тий «вибоїстий (про дорогу)»
ямча́тий «ямкуватий, вибоїстий»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ū˘nā «дірка; тріщина» авестійська
я́ма «яма» білоруська
я́ма «яма» болгарська
jama «яма» верхньолужицька
διαμάω «викопую, вириваю» грецька
ἄμη «лопата; мотика» грецька
ἀμάρα «рів, рівчак, борозна» грецька
εὐνή «ліжко, постіль» грецька
яма «яма, рів; могила; підземна в’язниця» давньоруська
*i̯ā˘m- «копати, рити» індоєвропейська
uaimh «печера; могила» ірландська
juõma «глибоке місце між двома мілинами» латиська
jама македонська
jama «яма» нижньолужицька
jomo (‹ *jama) полабська
*jama полабська
jama «яма; нора, барліг» польська
*ama/jama «викопане, вирите» (‹ *āmā) праслов’янська
*āmā праслов’янська
я́ма «яма» російська
jа̏ма «тс.» сербохорватська
jama «яма; яр; могила» словацька
jáma «яма; шахта» словенська
ама «яма» старослов’янська
uoma «глибина; невеличка долина» фінська
jáma «яма; ствол шахти» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України