ЯМ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ям «селище в Росії (за татарських часів, частково пізніше), мешканці якого мали перевозити пошту й пасажирів; поштова станція, де зупинялися візники-ямщики» (іст.)
ямщи́к є безпосереднім запозиченням з російської мови (р. ямщи́к), де воно, очевидно, виникло на основі тат. ст. ямчы «ямщик (поштовий візник)», похідного від тат. (‹ монг. ст.) ям, за зразком слів типу зеленщи́к «продавець овочів» і под;
запозичене з монгольської мови за посередництвом російської і татарської;
тат. (іст., ст.) ям «поштова станція; станція, де змінювали коней», монг. ст. yam «поштова станція; (поштовий) тракт, дорога, шлях» (суч. монг. зам «дорога, шлях»);
р. ям «ям», бр. ямшчы́к «ямщик», п. [jamszczyk, jemszczyk], ч. jamščik «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ямщи́к
«селянин у ямському селищі, зобов’язаний возити пасажирів і пошту своїми кіньми, за що звільнявся від подушного податку; взагалі візник, що возив поштовими кіньми до появи залізниць»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ямшчы́к «ямщик» | білоруська |
| ям (ст.) | монгольська |
| yam «поштова станція; (поштовий) тракт, дорога, шлях» (суч. монг. зам «дорога, шлях»)(ст.) | монгольська |
| зам «дорога, шлях» | монгольська |
| jamszczyk | польська |
| jemszczyk | польська |
| ямщи́к | російська |
| ям «ям» | російська |
| ямчы «ямщик (поштовий візник)» (ст.) | татарська |
| ям | татарська |
| ям «поштова станція; станція, де змінювали коней» (іст., ст.) | татарська |
| ямщи́к (р. ямщи́к) | українська |
| jamščik «тс.» | чеська |
ї́сти
псл. jasti (префіксальна звукова форма -ěsti) ‹*ēsti ‹*ēd-ti;
споріднене з прус. īst «їсти», лит. ėˊsti «їсти» (про тварин), лтс.êst «тс.», дінд. ádmi «їм», лат. edo, гр. ἔδω, хет. etmi «тс.», гот. itan «їсти», дісл. eta, двн. eʒʒan, нвн. essen «тс.», кімр. esu (‹*et-tu-) «пожирати»;
іє. *ed- «їсти»;
р. есть, бр. есць, др. ѣсти, п. jeść, ч. jísti, слц. jesť, вл. нл. jěsć, полаб. jest, болг. ям, м. jade, схв. jȅcmu, слн. jésti, стсл. асти, сънѣсти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
в'їда́ти
«сваритися»
в'ї́дливий
доїда́ти
«досаждати»
дої́дливий
з'ї́день
«пожирання»
з'їджь
«витрата їжі»
з'ї́ди
«недоїдене сіно, солома»
з'ї́дини
«тс.»
з'ї́дища
«місце, де лежать залишки худоби, пожертої звірами»
з'ї́дливий
«в’їдливий»
з'їду́щий
з'їжа
«їжа; витрата їжі»
з'їжь
«витрата їжі»
за'ї́жка
«тс.»
заїда́тися
«сваритися»
за́їди
«виразки в куточках рота»
заї́дливий
за́їдник
«жовторотий»
заїдня́
«сварка»
заї́док
«закуска»
заї́лий
«злий»
ззі́жа
«витрата їжі; ненажера»
їда́
їда́к
«їдець»
їдаки́
«зуби»
їда́ло
«шлунок; рот Я»
їда́льний
«їстівний»
їда́льня
їда́ти
їде́ння
«їжа»
їде́ць
їдже́ння
«їжа»
їди́ме
їди́мий
їді́ння
їдки́й
ї́дло́
«тс.»«сварка»
їдови́тий
«невибагливий до їжі»
їдо́к
«їдець»
їдо́м
(у виразі ї. їсти «лаяти»)
їдо́мий
«тс.»
їду́н
«тс.»
їду́ха
«охоча поїсти»
їдце́м
їдьма́
«тс.»
їдю́чий
«кусливий»
(про муху)
ї́жа
ї́живо
«їжа»
ї́жно
«ситно, достатньо їжі»
їство́
їстивне́
їсти́вни́й
«їстівний»
ї́стиво
«тс.»
їстинли́вий
«охочий до їди, ненажерливий»
ї́стися
«сваритися»
їстівне́
їстівни́й
ї́стки
їстни́й
їстови́тий
«тс. Ж; їстівний Я»
їстовни́й
«тс.»
їсто́вни́й
«тс.»
ї́стоньки
ї́сточки
їсту́н
«їдець»
їсту́ні
ї́ці
(дит.)(Me)
надої́да
надоїда́ти
надої́дливий
надої́сти
наї́дений
наї́джений
на́ї́док
«їда; ситість»
недоїда́ти
недо́їдок
об'їда́ло
об'ї́док
об'їсни́й
«ненажерливий»
обі́д
обі́дальник
обі́дати
обі́дішній
обі́дній
обі́дня
пeредобі́дній
передобі́ддя
передобі́док
«передобідня закуска; передобідній час»
пере́їди
«з’їди; об’їдки»
підобі́д
підобі́дати
підобі́дній
пої́дка
«кількість їжі, споживаної за один раз»
пої́дливий
«нищівний»
по́їдом
приїда́тися
«набридати»
сніда́нок
сні́дати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| есць | білоруська |
| ям | болгарська |
| jěsć | верхньолужицька |
| itan «їсти» | готська |
| ἔδω | грецька |
| eʒʒan | давньоверхньонімецька |
| ádmi «їм» | давньоіндійська |
| eta | давньоісландська |
| ѣсти | давньоруська |
| *ed- «їсти» | індоєвропейська |
| esu «пожирати» (‹*et-tu-) | кімрська |
| *et-tu- | кімрська |
| edo | латинська |
| ėˊsti «їсти» (про тварин) | литовська |
| êst «тс.» | литовська |
| jade | македонська |
| jěsć | нижньолужицька |
| essen «тс.» | нововерхньонімецька |
| jest | полабська |
| jeść | польська |
| jasti (префіксальна звукова форма -ěsti) | праслов’янська |
| *ēsti | праслов’янська |
| *ēd-ti | праслов’янська |
| īst «їсти» | прусська |
| есть | російська |
| jȅcmu | сербохорватська |
| jesť | словацька |
| jésti | словенська |
| асти | старослов’янська |
| сънѣсти | старослов’янська |
| etmi «тс.» | хетська |
| jísti | чеська |
я́ма «велика заглибина в землі; могила; [льох; частина ступи; примітивна шахта для видобутку нафти]»
припущення про походження слова від фін. uoma «глибина; невеличка долина» (Rozwadowski RSl 6, 53) непереконливе;
менш вірогідні інші пояснення: як спорідненого з ірл. uaimh «печера; могила», ав. ū˘nā «дірка; тріщина», гр. εὐνή «ліжко, постіль» (Lidén KZ 41, 395–396) або з лтс. juõma «глибоке місце між двома мілинами» (Jagić AfSlPh 2, 396);
псл. *ama/jama (‹ *āmā) «викопане, вирите»;
споріднене з гр. διαμάω «викопую, вириваю», ἄμη «лопата; мотика», ἀμάρα «рів, рівчак, борозна»;
іє. *i̯ā˘m- «копати, рити»;
р. бр. болг. я́ма «яма», др. яма «яма, рів; могила; підземна в’язниця», п. jama «яма; нора, барліг», ч. jáma «яма; ствол шахти», слц. jama «яма; яр; могила», вл. нл. jama «яма», полаб. jomo (‹ *jama), м. jама, схв. jа̏ма «тс.», слн. jáma «яма; шахта», стсл. ама «яма»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́ямчити
«поглибити (викопане)»
при́ямок
«невелика заглибина перед або під чим-небудь; пристрій для сушіння (цегли, бетону, плодів і т. ін.)»
яма́р
«робітник на нафтових промислах у Галичині»
ями́на́
«яма; яр»
ями́ско
«яма; печера; нора»
ями́стий
«повний ям і заглиблень»
я́мище
«яма»
я́мка
ямко́вастий
«сорт картоплі»
ямкува́тий
«повний ям і вибоїв; запалий»
ямку́р
«берегова ластівка, Hirundo riparia»
(орн.)
я́мник
«такса»
я́мнище
«муловловлювач, відстійник»
ямува́тий
«вибоїстий (про дорогу)»
ямча́тий
«ямкуватий, вибоїстий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ū˘nā «дірка; тріщина» | авестійська |
| я́ма «яма» | білоруська |
| я́ма «яма» | болгарська |
| jama «яма» | верхньолужицька |
| εὐνή «ліжко, постіль» | грецька |
| διαμάω «викопую, вириваю» | грецька |
| ἄμη «лопата; мотика» | грецька |
| ἀμάρα «рів, рівчак, борозна» | грецька |
| яма «яма, рів; могила; підземна в’язниця» | давньоруська |
| *i̯ā˘m- «копати, рити» | індоєвропейська |
| uaimh «печера; могила» | ірландська |
| juõma «глибоке місце між двома мілинами» | латиська |
| jама | македонська |
| jama «яма» | нижньолужицька |
| jomo (‹ *jama) | полабська |
| *jama | полабська |
| jama «яма; нора, барліг» | польська |
| *ama/jama «викопане, вирите» (‹ *āmā) | праслов’янська |
| *āmā | праслов’янська |
| я́ма «яма» | російська |
| jа̏ма «тс.» | сербохорватська |
| jama «яма; яр; могила» | словацька |
| jáma «яма; шахта» | словенська |
| ама «яма» | старослов’янська |
| uoma «глибина; невеличка долина» | фінська |
| jáma «яма; ствол шахти» | чеська |
я́тка «легка будівля для тимчасового користування (торгівлі, виставки і т. ін.); балаган; накриття, зроблене з хмизу, очерету, полотна тощо для захисту від сонця, дощу і т. ін.; повітка СУМ; [прибудова біля хати] ЛЧерк»
псл. jatъka ‹ jata від іє. *i̯ā- «їхати, рухатися», пор. дінд. yātám «хід, похід, подорож»;
розвиток значення: «щось рухоме (зграя, стадо, рій)» → «уміщуване (напр., стадо)» → «вмістище» → «приміщення» (до подібного розвитку семантики пор. укр. ве́жа від vezti, початково «будинок на колесах»);
інші тлумачення, як слова, пов’язаного з п. chata, укр. хата (Karłowicz SWO 231) або з дінд. yámati «тримає, підносить», лтс. jaemt «покрити» (Fiсk I 292; Horn KZ 32, 583), з псл. jama, укр. я́ма як первісно «печера» (Jokl AfSlPh 37, 542–545), схв. поjата «хижа» (Mikl. EW 101), з балт. *aita, реконструйованого на підставі фін. аitta «комора», ест. ait «тс.» (Lidén MO V 198; FUF 25, 139), так само, як і спроба (Mo-szyński JP 37/4, 296–298) пов’язати слово з псл. po(v)ětъ, укр. пові́тка, менш переконливі або сумнівні;
думка (Sławski I 526) про запозичення українського слова з польської мови необґрунтована;
р. [я́тка] «місце для торгівлі на базарі; рундук під полотняним навісом», [ят] «скупчення риби», бр. я́тка «місце, де продають продукти харчування; дрібна пересувна крамниця», п. jatka «м’ясна крамниця; (заст.) (переважно мн. jatki) різниця», ст. jata «примітивна хатка; курінь, намет», (рідк.) jato «стадо», ч. jatky (мн.) «різниці», ст. jatka «різниця», слц. jatka «різниця (переважно у мн. jatky); м’ясна крамниця», вл. jěta, hěta, jětka «хатка; м’ясна крамниця», нл. jatka «різниця», болг. я́то «зграя (птахів)», [(по)я́та] «кошара; обора», м. [(по̏)(по̏)jата] «хлів», jато «зграя птахів; рій», схв. jа̏то «зграя птахів; рій; стадо», (по̏)jата «хлів, кошара; хижа, комора», слн. játа «стадо (зокрема, свиней)», роjáta «хлів, кошара; хижа, комора; повітка», стсл. ать(-хоульница) «господарська будівля, повітка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
я́точник
«той, що торгує в ятці; торговець»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *aita | балтійські |
| я́тка «місце, де продають продукти харчування; дрібна пересувна крамниця» | білоруська |
| я́то «зграя (птахів)» | болгарська |
| (по)я́та «кошара; обора» ()я́та] | болгарська |
| jěta «хатка; м’ясна крамниця» | верхньолужицька |
| hěta «хатка; м’ясна крамниця» | верхньолужицька |
| jětka «хатка; м’ясна крамниця» | верхньолужицька |
| yātám «хід, похід, подорож» | давньоіндійська |
| yámati «тримає, підносить» | давньоіндійська |
| ait «тс.» | естонська |
| *i̯ā- «їхати, рухатися» | індоєвропейська |
| jaemt «покрити» | латиська |
| (по̏)jата «хлів» (по̏)] | македонська |
| jато «зграя птахів; рій» | македонська |
| jatka «різниця» | нижньолужицька |
| chata | польська |
| jatka «м’ясна крамниця; (заст.) (переважно мн. jatki) різниця» | польська |
| jata «примітивна хатка; курінь, намет»«стадо» (рідк.)(ст.) | польська |
| jato «примітивна хатка; курінь, намет»«стадо» (рідк.)(ст.) | польська |
| jatъka | праслов’янська |
| jata | праслов’янська |
| jama | праслов’янська |
| po(v)ětъ | праслов’янська |
| я́тка «місце для торгівлі на базарі; рундук під полотняним навісом» | російська |
| ят «скупчення риби» | російська |
| поjата «хижа» | сербохорватська |
| jа̏то «зграя птахів; рій; стадо»«хлів, кошара; хижа, комора» (по̏)jата | сербохорватська |
| (по̏)jата | сербохорватська |
| jatka «різниця (переважно у мн. jatky); м’ясна крамниця» | словацька |
| játа «стадо (зокрема, свиней)» | словенська |
| роjáta «хлів, кошара; хижа, комора; повітка» | словенська |
| ать(-хоульница) «господарська будівля, повітка» | старослов’янська |
| хата | українська |
| я́ма «печера» | українська |
| пові́тка | українська |
| аitta «комора» | фінська |
| jatky «різниці» (мн.) | чеська |
| jatka «різниця» (ст.) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України