ЯКОВА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
Я́ків
запозичення з церковнослов’янської мови;
стсл. цсл. Иаковъ через гр. Ἰάϰωβος походить від гебр. І̯a‘qōḇ «тс.», (букв.) «(він) іде слідом за кимось», пов’язаного з гебр. ‘āqaḇ «(він) ішов слідом; слідкував, стежив», ‘āqḗḇ «п’ята», що споріднені з арам. ‘іqbā «п’ята; слід, ознака», ак. iqbu «тс.», ар. ‘аqib «п’ята», ‘áqaba «(він) ішов слідом»;
р. Я́ков, ст. Иа́ков, бр. Я́каў, Яку́б, п. Jakub, (заст.) Jakоb, ч. слц. вл. нл. Jakub, болг. Я́ков, схв. Jàкōв, Jȁkob, слн. Jákob, стсл. Иаковъ, Иаковъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Іакwвъ
(1627)
Я́ков
Якови́на
(згруб.)
Яку́сь
(зменш.)
Ясько́
Яци́на
Яць
Яцько́
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
iqbu «тс.» | аккадська |
'аqib «п’ята» | арабська |
'áqaba «(він) ішов слідом» | арабська |
'іqbā «п’ята; слід, ознака» | арамейська |
Я́каў | білоруська |
Яку́б | білоруська |
Я́ков | болгарська |
Jakub | верхньолужицька |
І̯a'qōḇ «тс.» | гебрайська |
'āqaḇ «(він) ішов слідом; слідкував, стежив» | гебрайська |
'āqḗḇ «п’ята» | гебрайська |
Ἰάϰωβος | грецька |
Jakub | нижньолужицька |
Jakub (заст.) | польська |
Jakób | польська |
Я́ков | російська |
Иа́ков (ст.) | російська |
Jàкōв | сербохорватська |
Jȁkob | сербохорватська |
Jakub | словацька |
Jákob | словенська |
Иаковъ | старослов’янська |
Иаковъ | старослов’янська |
Иаковъ | старослов’янська |
Иаковъ | церковнослов’янська |
Jakub | чеська |
як «ссавець родини бичачих, Poephagus grunniens» (зоол.)
запозичене з тибетської мови за посередництвом російської і, можливо, англійської (англ. yak «як»);
тибет. (писемне) gyag «як (самець)» (лхаське já) виникло, мабуть, із первісного *gayág (пор. тибет. [γăjág]) через редукцію префіксального складу *ga- при кореневому (-)yag;
р. бр. болг. як (зоол.) «як», п. ч. слц. вл. jak, схв. jа̏к, слн. ják;
Фонетичні та словотвірні варіанти
я́ковий
яча́ний
яча́чий
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
yak | англійська |
як «як» (зоол.) | білоруська |
як «як» (зоол.) | болгарська |
jak | верхньолужицька |
jak | польська |
як «як» (зоол.) | російська |
jа̏к | сербохорватська |
jak | словацька |
ják | словенська |
gyag «як (самець)» (писемне)(лхаське já) | тибетська |
*gayág (пор. тибет. [γăjág])(-)yag | тибетська |
γăjág | тибетська |
jak | чеська |
já | ? |
як (присл.)(означає питання про спосіб дії)
(спол.) (порівняльний);
пояснення початкового j- в jako як протетичного, а не кореневого (Bern. I 26; Meillet MSL 19, 286) неприйнятне;
оскільки функцію питального початково виконував займенниковий корінь *k- (укр. кий «який», х-то ‹ къ-то), питальне значення прислівника слід вважати вторинним;
другий компонент (морфему) цих займенникових форм становить суфікс *-ak(o) (пор.: лат. fer-ōx «відважний; дикий», atr-ōx «суворий», гр. οἰ˜νοѱ «кольору вина»), у якому вбачають (Niedermann IF 10, 223–224) здеградований до функції суфікса первісний другий член складних слів зі значенням «обличчя, око», споріднений з псл. oko, укр. о́ко;
праслов’янська форма типу ako, відбита частиною слов’янських мов з початковим а-, очевидно, продовжує займенник із вказівним займенниковим коренем ’-, виражений пізніш утраченим ларингальним приголосним;
споріднене з лит. jóks (jõks) «якийсь, котрийсь; жоден, ніхто»;
псл. jako, початковий компонент якого j- зводиться до індоєвропейського відносного займенникового кореня i̯-;
р. [як] «як», бр. як, др. яко (присл., спол.) «як, коли; як тільки; приблизно, близько; начебто; навіть; що; так що; щоб; бо; хоч», п. jak «як», jako «хто, що, у якій функції», ст. jako «як», ч. jak «як, яким чином», jako «як (при порівнянні); як (хто, у функції кого); мов, немов», ст. jako, jake, jak «як (в усіх функціях)», ст. ako, ak «як, хоч», слц. [jak], ako «як; ніж», ak «якщо», вл. jako «коли; як (хто, що); як тільки», [hako] «тс.», нл. [jak] «як», ст. jako «тс.», ako, ak «як; що, який; коли (в мин. часі)», болг. ако́ «якщо; (розм.) хоч», м. ако «якщо; хоч», схв. jа̏ком (присл.) «ледве; щойно; тільки тепер», (заст.) jàко «тепер, нині», слн. áko «якщо», стсл. ако, ако «як; що», акъ «який», акъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зая́к
«як довго, з того часу як; перш ніж; тоді коли»
(присл., спол.)
неяк
«не інакше, звичайно ж так»
не́який
«якийсь»
(заст.)
нея́ковось
«не до речі, незручно»
нея́кось
«тс.»
ния́к
«ніяк, жодним способом»
нія́к
(присл.)
ні́як
«нема можливості»
нія́кий
«[ні до чого не здатний Нед; невихований, нерозумний, вайлуватий Ме]»
(займ.)
нія́ко
«ніяково»
нія́ковий
ніякові́ти
переяки́й
«який би не був»
позая́к
«оскільки, тому що, бо»
позая́кий
«наскільки великий, наскільки годиться»
позая́кось
«нещодавно; позавчора»
понія́чити
«понівечити»
понія́читися
«погіршитися, зіпсуватися»
яки́й
я́кісний
я́кість
я́ко
«як»
(присл. заст.)
якови́й
«який»
(заст.)
якови́тий
«тс.»
яково́
«як; скільки»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
як | білоруська |
ако́ «якщо; (розм.) хоч» | болгарська |
jako «коли; як (хто, що); як тільки» | верхньолужицька |
hako «тс.» | верхньолужицька |
οἰ˜νοѱ | грецька |
яко «як, коли; як тільки; приблизно, близько; начебто; навіть; що; так що; щоб; бо; хоч» (присл., спол.) | давньоруська |
i̯- (корынь) | індоєвропейська |
fer-ōx «обличчя, око» | латинська |
atr-ōx | латинська |
jóks «якийсь, котрийсь; жоден, ніхто» (jõks) | литовська |
jõks | литовська |
ако «якщо; хоч» | македонська |
jak «як» | нижньолужицька |
jako «тс.»«як; що, який; коли (в мин. часі)» (ст.) | нижньолужицька |
ako «тс.»«як; що, який; коли (в мин. часі)» (ст.) | нижньолужицька |
ak «тс.»«як; що, який; коли (в мин. часі)» (ст.) | нижньолужицька |
jak «як»«хто, що, у якій функції» | польська |
jako «як»«хто, що, у якій функції» | польська |
jako «як» (ст.) | польська |
*-ak(o) (пор.: лат. fer-ōx «відважний; дикий», atr-ōx «суворий», гр. οἰ˜νοѱ «кольору вина») | праслов’янська |
oko | праслов’янська |
ako | праслов’янська |
jako | праслов’янська |
як «як» | російська |
jа̏ком «ледве; щойно; тільки тепер»«тепер, нині» (присл.)(заст.) | сербохорватська |
jàко (заст.) | сербохорватська |
jak «як; ніж»«якщо» | словацька |
ako «як; ніж»«якщо» | словацька |
ak «як; ніж»«якщо» | словацька |
áko «якщо» | словенська |
ако | старослов’янська |
ако «як; що»«який» | старослов’янська |
акъ «тс.» | старослов’янська |
акъ | старослов’янська |
о́ко | українська |
jak «як, яким чином»«як (при порівнянні); як (хто, у функції кого); мов, немов» | чеська |
jako «як, яким чином»«як (при порівнянні); як (хто, у функції кого); мов, немов» | чеська |
jako «як (в усіх функціях)» (ст.) | чеська |
jake «як (в усіх функціях)» (ст.) | чеська |
jak «як (в усіх функціях)» (ст.) | чеська |
ako «як, хоч» (ст.) | чеська |
ak «як, хоч» (ст.) | чеська |
я́кіл «дятел» (орн.)
фонетичний варіант первісної діалектної форми [я́тіл] «дятел» (пор. у фонетичному плані кісто : тісто, кісний : тісний);
форма [я́ків] виникла, мабуть, як наслідок народно-етимологічного осмислення форми [якіл];
Фонетичні та словотвірні варіанти
яків
«великий строкатий дятел, Dryobates major L.»
я́кілка
«тс.»
(чол. р.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
я́тіл «дятел» (пор. у фонетичному плані кісто : тісто, кісний : тісний) | українська |
я́ків | українська |
якіл | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України