ЯКОВА — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з церковнослов’янської мови;

стсл. цсл. Иаковъ через гр. Ἰάϰωβος походить від гебр. І̯a‘qōḇ «тс.», (букв.) «(він) іде слідом за кимось», пов’язаного з гебр. ‘āqaḇ «(він) ішов слідом; слідкував, стежив», ‘āqḗḇ «п’ята», що споріднені з арам. ‘іqbā «п’ята; слід, ознака», ак. iqbu «тс.», ар. ‘аqib «п’ята», ‘áqaba «(він) ішов слідом»;

р. Я́ков, ст. Иа́ков, бр. Я́каў, Яку́б, п. Jakub, (заст.) Jakоb, ч. слц. вл. нл. Jakub, болг. Я́ков, схв. Jàкōв, Jȁkob, слн. Jákob, стсл. Иаковъ, Иаковъ;

запозичене з тибетської мови за посередництвом російської і, можливо, англійської (англ. yak «як»);

тибет. (писемне) gyag «як (самець)» (лхаське já) виникло, мабуть, із первісного *gayág (пор. тибет. [γăjág]) через редукцію префіксального складу *ga- при кореневому (-)yag;

р. бр. болг. як (зоол.) «як», п. ч. слц. вл. jak, схв. jа̏к, слн. ják;

(спол.) (порівняльний);

пояснення початкового j- в jako як протетичного, а не кореневого (Bern. I 26; Meillet MSL 19, 286) неприйнятне;

оскільки функцію питального початково виконував займенниковий корінь *k- (укр. кий «який», х-то ‹ къ-то), питальне значення прислівника слід вважати вторинним;

другий компонент (морфему) цих займенникових форм становить суфікс *-ak(o) (пор.: лат. fer-ōx «відважний; дикий», atr-ōx «суворий», гр. οἰ˜νοѱ «кольору вина»), у якому вбачають (Niedermann IF 10, 223–224) здеградований до функції суфікса первісний другий член складних слів зі значенням «обличчя, око», споріднений з псл. oko, укр. о́ко;

праслов’янська форма типу ako, відбита частиною слов’янських мов з початковим а-, очевидно, продовжує займенник із вказівним займенниковим коренем ’-, виражений пізніш утраченим ларингальним приголосним;

споріднене з лит. jóks (jõks) «якийсь, котрийсь; жоден, ніхто»;

псл. jako, початковий компонент якого j- зводиться до індоєвропейського відносного займенникового кореня i̯-;

р. [як] «як», бр. як, др. яко (присл., спол.) «як, коли; як тільки; приблизно, близько; начебто; навіть; що; так що; щоб; бо; хоч», п. jak «як», jako «хто, що, у якій функції», ст. jako «як», ч. jak «як, яким чином», jako «як (при порівнянні); як (хто, у функції кого); мов, немов», ст. jako, jake, jak «як (в усіх функціях)», ст. ako, ak «як, хоч», слц. [jak], ako «як; ніж», ak «якщо», вл. jako «коли; як (хто, що); як тільки», [hako] «тс.», нл. [jak] «як», ст. jako «тс.», ako, ak «як; що, який; коли (в мин. часі)», болг. ако́ «якщо; (розм.) хоч», м. ако «якщо; хоч», схв. jа̏ком (присл.) «ледве; щойно; тільки тепер», (заст.) jàко «тепер, нині», слн. áko «якщо», стсл. ако, ако «як; що», акъ «який», акъ «тс.»;

фонетичний варіант первісної діалектної форми [я́тіл] «дятел» (пор. у фонетичному плані кісто : тісто, кісний : тісний);

форма [я́ків] виникла, мабуть, як наслідок народно-етимологічного осмислення форми [якіл];