ЯЗИКАТУ — ЕТИМОЛОГІЯ
язи́к «рухомий орган у ротовій порожнині; мова; полонений, від якого здобувають потрібні відомості; (геогр.) [коса, перешийок Нед]» (мн. язики́)(анат.)
псл. (j)ęzykъ;
утворене за допомогою суфікса -k(ъ) від псл. *ęzy «язик; мова» (‹ *en-ĝhū-), що, як і прус. insuwis «язик» (‹*en-ĝhū-), вважається префіксальним похідним (прийменник – префікс *en «в») від кореня *ĝhū-/ĝheu̯- «звати, закликати»;
зіставляється з дінд. jihvā́, juhū́- «язик», ав. hizvā-, лат. lingua, ст. dingua, гот. tungō, двн. zunga, лит. liežùvis, дірл. tenge, вірм. lezu, тох. A käntu- (‹ *tänku-);
cумнівним є пов’язання слова з гр. γλω̃σσα «язик» (Pisani IF 61, 141–146) або з псл. ǫzъkъ, укр. вузьки́й (Machek ESJČ 218–219);
р. язы́к «язик (анат.); мова; полонений», бр. язы́к «язик (анат.); полонений», др. языкъ «язик; мова; перекладач, провідник; язик (полонений); свідчення; заповіт», п. język «язик; мова; (ст.) полонений», ч. слц. jazyk «язик; мова», вл. jazyk «язик», нл. jĕzyk, полаб. jǫzĕk (‹ językъ) «тс.», болг. ези́к, [язи́к] «язик; мова», м. jазик, схв. jѐзик, слн. jêzik, стсл. ѩзыкъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
під'язи́чниця
«дитяча хвороба»
праязи́к
«прамова»
(заст.)
праязи́чити
«розголосити, проговоритися»
проязи́читися
«проговоритися»
язе́
«язик»
язика́тий
язика́ч
«хвалько, фразер»
язикова́ти
«перекладати, шпигувати, пліткувати; базікати нісенітниці Пі; мати нариви на язиці (про корову) ЛексПол»
язикова́тий
«язикоподібний»
язи́чити
«пліткувати»
язи́чище
язи́чник
«пліткар»
язичо́к
я́зя
«язик»
(дит.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hizvā- | авестійська |
| язы́к «язик (анат.); полонений» | білоруська |
| ези́к | болгарська |
| язи́к «язик; мова» | болгарська |
| jazyk «язик» | верхньолужицька |
| lezu | вірменська |
| tungō | готська |
| γλω̃σσα «язик» | грецька |
| zunga | давньоверхньонімецька |
| jihvā́ | давньоіндійська |
| juhū́- «язик» | давньоіндійська |
| tenge | давньоірландська |
| языкъ «язик; мова; перекладач, провідник; язик (полонений); свідчення; заповіт» | давньоруська |
| lingua | латинська |
| dingua (ст.) | латинська |
| liežùvis | литовська |
| jазик | македонська |
| jĕzyk | нижньолужицька |
| jǫzĕk «тс.» (‹ językъ) | полабська |
| językъ | полабська |
| język «язик; мова; (ст.) полонений» | польська |
| -k(ъ) (суф.) | праслов’янська |
| *ęzy «язик; мова» (‹ *en-ĝhū-) | праслов’янська |
| *ĝhū-/ĝheu̯- «звати, закликати» | праслов’янська |
| *en-ĝhū- | праслов’янська |
| ǫzъkъ | праслов’янська |
| insuwis «язик» (‹‹*en-ĝhū-) | прусська |
| язы́к «язик (анат.); мова; полонений» | російська |
| jѐзик | сербохорватська |
| jazyk «язик; мова» | словацька |
| jêzik | словенська |
| ѩзыкъ «тс.» | старослов’янська |
| käntu- (‹ *tänku-) | тохарська А |
| *tänku- | тохарська А |
| вузьки́й | українська |
| jazyk «язик; мова» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України