ЮХТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

ю́хта «ґатунок шкіри, одержуваний особливою обробкою»

запозичене з перської або з якоїсь тюркської мови, можливо, за посередництвом російської;
перс. ǰuft «пара» (‹ ав. yuxta- «тс.» – у зв’язку з тим, що шкіри дубилися попарно);
менш переконливе виведення (Lokotsch 166) від тат. üfti «мішок» або припущення (Kluge–Mitzka 334) про те саме слово як проміжну ланку між перс. ǰucht і р. юфть;
р. юфть, (заст.) юхть, [ю́хта, ю́хоть], бр. юхт, [юхта], п. jucht, juchta, ч. слц. вл. juchta, болг. юфт, слн. júhta;
Фонетичні та словотвірні варіанти

юхт «тс.»
ю́хтовий
ю́хторка «інструмент чинбарів»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
yuxta- авестійська
юхт білоруська
юфт болгарська
juchta верхньолужицька
ǰuft «пара» (‹ ав. yuxta- «тс.» -- у зв’язку з тим, що шкіри дубилися попарно) перська
ǰucht перська
jucht польська
juchta польська
юфть російська
юфть (заст.) російська
juchta словацька
júhta словенська
üfti «мішок» татарська
ю́хта українська
ю́хоть українська
юхта українська
juchta чеська

ю́хта «отвір у печі, через який чистять трубу»

не зовсім ясне;
можливо, пов’язане із запозиченням з російської мови в’ю́шка «затулка димоходу», що виводиться з вить, вью;
Фонетичні та словотвірні варіанти

юха «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
в'ю́шка «затулка димоходу» ?
вить ?
вью ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України