ЮХТ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичене з перської або з якоїсь тюркської мови, можливо, за посередництвом російської;

перс. ǰuft «пара» (‹ ав. yuxta- «тс.» – у зв’язку з тим, що шкіри дубилися попарно);

менш переконливе виведення (Lokotsch 166) від тат. üfti «мішок» або припущення (Kluge–Mitzka 334) про те саме слово як проміжну ланку між перс. ǰucht і р. юфть;

р. юфть, (заст.) юхть, [ю́хта, ю́хоть], бр. юхт, [юхта], п. jucht, juchta, ч. слц. вл. juchta, болг. юфт, слн. júhta;

запозичення з німецької мови (у значеннях «повітря, зазор», можливо, безпосереднє, в інших значеннях не виключене польське посередництво);

нвн. Luft «повітря», свн. гол. luft «тс.» споріднене з днн. luft, гол. lucht, дангл. lyft, англ. [lift], гот. luftus, дісл. lopt «тс.»;

дальші генетичні зв’язки печені;

р. люфт «зазор», [лю́фта] «канал в опалювальній печі», [люхт, лю́хта́] «тс.», бр. [люхт] «димохід, горище», [лю́фцік] «кватирка», [лю́ха́] «отвір для виходу диму з курної хати», [люхт] «димохід; отвір у лазні, яким виходить пара», [лю́хта] «віконце у фундаменті; в’юшка, димохід; простір між піччю і стіною; отвір для виходу диму з курної хати», [лю́кта] «тс.», п. luft «повітря, димохід; [протяг]», [lucht, lukt] «тс.», [luchto] «oтвip (у мурі)», ст. luft «подув повітря; отвір для провітрювання», loft, locht «тс.», ч. слц. полаб. luft «повітря», вл. lóft, схв. лy̏фт, слн. заст. luft «тс.»;

не зовсім ясне;

можливо, пов’язане із запозиченням з російської мови в’ю́шка «затулка димоходу», що виводиться з вить, вью;