ЮНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

іє. *i̯eu̯ǝno-/i̯ou̯ǝno «молодий» (початково «м’який»);

споріднене з лит. jáunas «молодий; юний», лтс. jaûns «тс.; новий», дінд. yúvā (род. в. yū́naḥ, yūvan, yūn-) «молодий», ав. yava (y(u)va, род. в. yūnō), лат. juvenis, гот. juggs, дірл. ōаc, кімр. ieuanc «тс.»;

псл. junъ;

р. ю́ный, бр. ю́ны, др. унъ «молодий, юний», юныи «юний, молодий; пещений», п. ст. junosza, junoch «юнак», [juniec] «бичок», ч. jinoch «юнак», ст. junoch «тс.», слц. junec «молодий вік», вл. junak «юнак», нл. ст. junak «молодець, герой», ст. junk «бичок», полаб. jaunăc (joinăc) (‹ *junьcь) «(молодий) бик; віл», болг. ст. юн «юний», юнец «бичок», м. jунец, схв. jу́нац, слн. júnec «тс.», стсл. юнъ «молодий, юний»;

запозичення з чеської мови;

ч. jinoch «юнак», ст. jinoše, junoch є похідним від основи jun-, наявної в укр. ю́ний (див.);

припускається також фонетичний збіг у східнослов’янських мовах двох давніх слів – псл. *ju že і псл. *u, спорідненого з гр. αὐ˜ «з іншого боку; знову-таки», лат. aut «або», гот. auk «адже; але» (Фасмер II 39, IV 151–152);

псл. juže;

складний прислівник, утворений з компонентів у- (‹ псл. ju-), спорідненого з лит. jaũ «уже», лтс. jàu «уже; адже; же», прус. jau «колись; після», двн. ju «вже; тепер; же», які зводяться до іє. *i̯ou (*i̯u), та частки же;

припускається етимологічний зв’язок першого компонента у- з псл. junъ, junъjь, звідки укр. ю́ний;

р. уже́, уж, [ужо́] «(коли-небудь) пізніше, потім», бр. ужо́, [ужэ́], др. уже «вже; ось уже; і; в такому разі», р.-цсл. ю «уже, тепер», нє ю «ще не», п. już, ч. již, už, [juž], слц. už, вл. juž (hižo), нл. juž (južo), полаб. jäuz, болг. уж, схв. [jу̏p], ст. jу̏pe, слн. užé, žé, стсл. южє, оужє, оу, нє оу;

зіставляється з дінд. ávas «милість, допомога», ав. avah- «допомога», а також з дінд. vánati, vanṓti «бажає, любить, жадає», лат. venus «любов», venia «люб’язність», дісл. vinr «друг»;

менш вірогідне пов’язання з ю́ний (Брандт РФВ 25, 35);

не зовсім ясне;

р. уне «краще», др. оунии «кращий», стсл. оунии, оунѣи «тс.»;

запозичення з грецької мови;

сгр. Ιὀυβενάλιος «Ювенaлій» виникло на основі лат. Juvenālis «Ювенал» (ім’я відомого римського поета-сатирика), що походить від прикметника juvenālis «юнацький, молодецький», juvеnis «молодий; молодий чоловік, юнак; молода жінка, дівчина», споріднених із псл. junъ, укр. ю́ний;

р. болг. Ювена́лий, бр. Ювена́лій, др. Ювеналии;

запозичене з голландської мови за російським посередництвом;

гол. jongen «хлопець; юнга» походить від jong «молодий», спорідненого з двн. (› нвн.), днн. дфриз. jung, дангл. geong, англ. young, дісл. ungr, гот. juggs, псл. junъ, укр. ю́ний;

р. бр. болг. ю́нга, п. junga, полаб. jungĕ (прикм.) «молодий»;