ЮГУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
юг «південь; південний вітер»
псл. jugъ, juga, jugo «південний теплий вітер» (‹ «м’який, -а, -е») ‹ іє. *i̯оu̯-/i̯ou̯ǝ- «мішати, місити, м’яти»;
споріднене з дінд. yáuti «змішує», лтс. jáut, лит. jaukùs «лагідний, м’який, приємний»;
менш переконливі інші зближення: з гр. αὐγή «блиск», алб. agume «ранкова зоря, ранок» (Фасмер IV 526; Черных II 458; Sławski I 598–599; Machek ESJČ 226), з лит. áugti «рости», лат. augeō «збільшую, росту» (Brückner 210; Bern. I 458), з вого́нь (Ильинский РФВ 74, 132), з гр. ὑγρóς «вологий» (Schrader Reallexikon I 501, II 659), з дінд. yóga- «запрягання, поєднання» (ідеться про поєднання обох половин сонячної дороги – Bоudouin de Courtenay IF 21, Anzeiger 132);
р. юг «південь; [південний вітер]», [юга́] «імла, марево», др. югъ «південь», угъ «південь; південні країни; південний вітер; повітря; волога», п. [jug] «відлига», ч. jih «південь; південний вітер», ст. juh «південь; танення», слц. вл. juh «південь; південний вітер», нл. jug «південь», болг. юг «південь; [теплий південний вітер]», м. jуг «південь; південний вітер; відлига», jуговина «південний вітер; відлига», схв. jу̏г «південь; південно-східний вітер, сироко», слн. jùg «південь; теплий вітер», jugo-vína «відлига», стсл. югъ «південний вітер; південь»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
юга́
«південний теплий сухий вітер Бі; теплий вітер Нед; туман, імла, марево Бі, Г; пошесть, зараза Бі; мокра погода, сльота ЛЧерк; снігова буря, завірюха, хурделиця; сніг, що переноситься низовим вітром»
югіве́ць
«мешканець півдня Нед; українець, червонорус Пі»
югівщани́н
«мешканець півдня»
югове́ць
«тс.»
юговий
«південний; спечний, гарячий»
южа́к
«тс.»
южовий
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| agume «ранкова зоря, ранок» | албанська |
| юг «південь; [теплий південний вітер]» | болгарська |
| juh «південь; південний вітер» | верхньолужицька |
| αὐγή «блиск» | грецька |
| ὑγρóς «вологий» | грецька |
| yáuti «змішує» | давньоіндійська |
| yóga- «запрягання, поєднання» (ідеться про поєднання обох половин сонячної дороги -- Bоudouin de Courtenay IF 21, Anzeiger 132) | давньоіндійська |
| югъ «південь» | давньоруська |
| *i̯оu̯-/i̯ou̯ǝ- «мішати, місити, м’яти» | індоєвропейська |
| augeō «збільшую, росту» | латинська |
| jáut | латиська |
| jaukùs «лагідний, м’який, приємний» | литовська |
| áugti «рости» | литовська |
| jуг «південь; південний вітер; відлига» | македонська |
| jug «південь» | нижньолужицька |
| jug «відлига» | польська |
| jugъ | праслов’янська |
| юг «південь; [південний вітер]» | російська |
| г «південь; південно-східний вітер, сироко» | сербохорватська |
| juh «південь; південний вітер» | словацька |
| jùg «південь; теплий вітер»«відлига» | словенська |
| jugo-vína «південь; теплий вітер»«відлига» | словенська |
| югъ «південний вітер; південь» | старослов’янська |
| юга́ «імла, марево» | українська |
| угъ «південь; південні країни; південний вітер; повітря; волога» | українська |
| jуговина «південний вітер; відлига» | українська |
| jih «південь; південний вітер» | чеська |
| juga | ? |
| jugo «південний теплий вітер» (‹ «м’який, -а, -е») | ? |
| вого́нь | ? |
| juh «південь; танення» | ? |
варю́га «западина, глибока яма»
неясне;
можливо, наслідок контамінації слц. varák «казан для варіння» (похідне від variť «варити»), вжитого у значенні «глибока яма» (пор. як семантичні паралелі р. [котёл] «западина, глибока яма», ΗΒΗ. Kessel «казан; улоговина», порт. caldeira «казан; бухта», рум. găván «дерев’яна миска» – укр. [ґава́н] «улоговина»), і яру́га;
можливо також, що компонент -юга слід розглядати як аугментативний суфікс;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| varák «казан для варіння» (похідне від variť «варити») | словацька |
| значенні «глибока яма» (пор. як семантичні паралелі р. [котёл] «западина, глибока яма», ΗΒΗ. Kessel «казан; улоговина», порт. caldeira «казан; бухта», рум. găván «дерев’яна миска» -- укр. [ґава́н] «улоговина») | ? |
| яру́га | ? |
| юга | ? |
в'юга́ «завірюха»
очевидно, запозичення з російської мови;
р. вью́га, [ю́га] пов’язане, мабуть, з ве́ять «віяти», псл. vějati «тс.», або з вить «вити, крутити», псл. viti;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vějati «тс.» | праслов’янська |
| viti | праслов’янська |
| вью́га | російська |
| ю́га | ? |
| ве́ять «віяти» | ? |
| вить «вити, крутити» | ? |
ю́га́с «вівчар»
запозичення з угорської мови;
уг. juhász «вівчар» походить від eтимологічно нез’ясованого juh «вівця»;
п. juhas «вівчар (у Татрах)», слц. [juhás] «вівчар»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ю́га
«вівця»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| juhas «вівчар (у Татрах)» | польська |
| juhás «вівчар» | словацька |
| juhász «вівчар» | угорська |
| juh «вівця» | ? |
югну́ти «шмигнути, побігти»
не зовсім ясне;
можливо, експресивне утворення, пов’язане з юга́ «завірюха»;
пор. також р. [ю́кнуть] «стукнути; зникнути»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ю́кнуть «стукнути; зникнути» | російська |
| юга́ «завірюха» | ? |
| також | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України