ЮВЕЛІР — ЕТИМОЛОГІЯ
ювелі́р «майстер, який виготовляє художні вироби з дорогоцінних металів і каменів; продавець ювелірних виробів»
запозичення з німецької мови;
н. Juwelier «ювелір» походить від н. Juwel «дорогоцінний камінь, коштовність» (гол. juweel «тс.»), яке через фр. ст. joёl «коштовність» продовжує слат. *jocellum «тс.», похідне від лат. iocus «жарт, забава, гра»;
р. болг. ювели́р, бр. ювелі́р, п. jubiler, ст. jowiler, вл. juwelěr, схв. jyвѐлӣр, слн. juvelír;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ювелі́рня
«ювелірний магазин»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ювелі́р | білоруська |
| ювели́р | болгарська |
| juwelěr | верхньолужицька |
| iocus «жарт, забава, гра» | латинська |
| Juwelier «ювелір» | німецька |
| Juwel «дорогоцінний камінь, коштовність» (гол. juweel «тс.») | німецька |
| jubiler | польська |
| ювели́р | російська |
| jyвѐлӣр | сербохорватська |
| *jocellum «тс.» | середньолатинська |
| juvelír | словенська |
| joёl «коштовність» | французька |
| joёl «коштовність» | ? |
| jowiler | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України