Ю — ЕТИМОЛОГІЯ
його́
псл. jego, jemu i т. д., форми непрямих відмінків вказівного (згодом особового) займенника *jь (*ja, *je) «той», збереженого в ролі кінцевого компонента займенників типу той (‹*tъ-jь), таки́й (‹*takъ-jь) і означених прикметникових форм типу бі́лий (‹*bělъ-jь);
споріднене з лит. jìs «він», jì «вона», лат. is, ea, id, гот. is, ita, дінд. ayám, iyám, idám «тс.»;
іє. *e-, ei-, і- «той, він»;
початкове н у формах ньо́го, ним, не́ю і под. походить із прийменників *ѵъn (в), *kъn (к), *sъn (з) і є результатом звукового перерозподілу прийменникових сполучень типу *sъn jego, *vъn jeji,*sъn jimь;
р. его́, бр. яго́, др. его, п. нл. jego, ч. слц. вл. jeho, болг. м. не́го, схв. њèга, слн. njéga, стсл. єгο;
Фонетичні та словотвірні варіанти
єго́
єму́
її́
їй
їм
їх
ї́хній
йому́
не́го
не́ї
не́ю
ним
ни́ми
них
ній
ньо́го
ньо́му
ню
ю
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| яго́ | білоруська |
| не́го | болгарська |
| jeho | верхньолужицька |
| is | готська |
| ita | готська |
| ayám | давньоіндійська |
| iyám | давньоіндійська |
| idám «тс.» | давньоіндійська |
| его | давньоруська |
| *e- | індоєвропейська |
| ei- | індоєвропейська |
| і- «той, він» | індоєвропейська |
| is | латинська |
| ea | латинська |
| id | латинська |
| jìs «він» | литовська |
| jì «вона» | литовська |
| не́го | македонська |
| jego | нижньолужицька |
| jego | польська |
| jego | праслов’янська |
| *jь «той» (*ja, *je) | праслов’янська |
| *tъ-jь (‹*tъ-jь) | праслов’янська |
| *takъ-jь (‹*takъ-jь)(‹*bělъ-jь) | праслов’янська |
| jemu | праслов’янська |
| *ja | праслов’янська |
| *je | праслов’янська |
| *bělъ-jь | праслов’янська |
| *ѵъn (в) | праслов’янська |
| *vъn jeji | праслов’янська |
| *sъn jimь | праслов’янська |
| *kъn | праслов’янська |
| *sъn jego | праслов’янська |
| его́ | російська |
| њèга | сербохорватська |
| jeho | словацька |
| njéga | словенська |
| ѥгο | старослов’янська |
| ньо́го | українська |
| ним | українська |
| не́ю | українська |
| jeho | чеська |
уже́ (присл. і підсилювальна частка)
припускається також фонетичний збіг у східнослов’янських мовах двох давніх слів – псл. *ju že і псл. *u, спорідненого з гр. αὐ˜ «з іншого боку; знову-таки», лат. aut «або», гот. auk «адже; але» (Фасмер II 39, IV 151–152);
припускається етимологічний зв’язок першого компонента у- з псл. junъ, junъjь, звідки укр. ю́ний;
псл. juže;
складний прислівник, утворений з компонентів у- (‹ псл. ju-), спорідненого з лит. jaũ «уже», лтс. jàu «уже; адже; же», прус. jau «колись; після», двн. ju «вже; тепер; же», які зводяться до іє. *i̯ou (*i̯u), та частки же;
р. уже́, уж, [ужо́] «(коли-небудь) пізніше, потім», бр. ужо́, [ужэ́], др. уже «вже; ось уже; і; в такому разі», р.-цсл. ю «уже, тепер», нє ю «ще не», п. już, ч. již, už, [juž], слц. už, вл. juž (hižo), нл. juž (južo), полаб. jäuz, болг. уж, схв. [jу̏p], ст. jу̏pe, слн. užé, žé, стсл. южє, оужє, оу, нє оу;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вже
уж
уже́нь
юж
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ужо́ | білоруська |
| ужэ́ | білоруська |
| уж | болгарська |
| juž (hižo) | верхньолужицька |
| auk «адже; але» | готська |
| αὐ˜ «з іншого боку; знову-таки» | грецька |
| ju «вже; тепер; же» | давньоверхньонімецька |
| уже «вже; ось уже; і; в такому разі» | давньоруська |
| *i̯ou (*i̯u) | індоєвропейська |
| *i̯u | індоєвропейська |
| aut «або» | латинська |
| jàu «уже; адже; же» | латиська |
| jaũ «уже» | литовська |
| juž (južo) | нижньолужицька |
| jäuz | полабська |
| już | польська |
| *u | праслов’янська |
| junъ | праслов’янська |
| juže | праслов’янська |
| jau «колись; після» | прусська |
| уже | російська |
| уж | російська |
| ужо́ «(коли-небудь) пізніше, потім» | російська |
| ю «уже, тепер» | русько-церковнослов’янська |
| нє ю «ще не» | русько-церковнослов’янська |
| jу̏p | сербохорватська |
| už | словацька |
| užé | словенська |
| žé | словенська |
| junъjь | старослов’янська |
| южє | старослов’янська |
| оужє | старослов’янська |
| оу | старослов’янська |
| ю́ний | українська |
| již | чеська |
| už | чеська |
| juž | чеська |
| у- | ? |
юж «уже»
запозичення з польської мови;
п. już, ст. juże, [ju] етимологічно відповідає укр. уже́;
бр. [юж] «уже», др. юже, п. już, ст. juże, [ju], ч. již, [juž], вл. juž, нл. juž, južo, južor, полаб. jauz (‹ *juže) «тс.», схв. [jу̏p], ст. jȕre (‹ *juže) «як тільки; щойно, ледве; уже», слн. žå, ст. jur «уже», стсл. южє, оужє, цсл. ю «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ю
юже
южь
юзь
ю́йка
«тс.»
ю́кавці
«ті, що вживають діалектне слово ю (уже)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| юж «уже» | білоруська |
| juž | верхньолужицька |
| юже | давньоруська |
| juž | нижньолужицька |
| južo | нижньолужицька |
| južor | нижньолужицька |
| jauz «тс.» (‹ *juže) | полабська |
| już | польська |
| już | польська |
| cт. juże | польська |
| p | сербохорватська |
| žå «уже» | словенська |
| cт. jur «уже» | словенська |
| южє | старослов’янська |
| уже́ | українська |
| ju | українська |
| juž | українська |
| оужє | українська |
| ю «тс.» | церковнослов’янська |
| již | чеська |
| juże | ? |
| ju | ? |
| jȕre «як тільки; щойно, ледве; уже» (‹ *juže) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України