ЩІННА — ЕТИМОЛОГІЯ

щеня́ «маля собаки, а також вовчиці, лисиці і под.; [білий пухир, який, за повір’ям, з’являється під язиком тварини, покусаної скаженим собакою]»

псл. ščenę (‹ *škenę) «тс.»;
споріднене з вірм. skund «щеня, вовченя», ос. stœn (‹ *skœn) «собака», ваханським (памірським) skǝn «тс.», ірл. cano, cana «вовченя», кімр. cenaw «щеня, вовченя», з псл. čędo, укр. ча́до, псл. (na)čęti, укр. (по)ча́ти, а також, можливо, з лат. (re)cens «свіжий, недавній», гр. ϰαινός «новий», дінд. kániṣṭhas «наймолодший»;
іє. *(s)ken- «щойно з’являтися (розпукуватися), виникати, починатися; народжуватися (про малят тварин)»;
менш імовірні зближення з лтс. skaņš «голосний, дзвінкий», skanêt «дзвеніти» (Mühl.–Endz III 871) або з п. szczękać «клацати», szczekać (Brückner 543; Брандт РФВ 24, 192);
р. щено́к (мн. щенки́ або щеня́та) «щеня», бр. шчанё, шчаня́ «тс.», др. щеня «щеня; маля дикого звіра», п. szczenię «щеня», ч. štěně, слц. šteňa «тс.», вл. šćenjo «щеня; молоде звірятко; (перен.) мазунчик», нл. šćenje «щеня», полаб. stiną (‹ *ščenę), болг. ще́не́ «тс.», м. штени «щенить», схв. штèне «щеня», слн. ščenè «тс.», цсл. штєнѧ «маля якоїсь тварини (переважно щеня, котеня)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

щени́тися
щенюк «щеня; [вовченя]»
щеня́чий
щі́нна (прикм. жін. р.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шчанё білоруська
ще́не́ «тс.» болгарська
šćenjo «щеня; молоде звірятко; (перен.) мазунчик» верхньолужицька
skund «щеня, вовченя» вірменська
ϰαινός «новий» грецька
kániṣṭhas «наймолодший» давньоіндійська
щеня «щеня; маля дикого звіра» давньоруська
*(s)ken- «щойно з’являтися (розпукуватися), виникати, починатися; народжуватися (про малят тварин)» індоєвропейська
cano ірландська
cenaw «щеня, вовченя» кімрська
skaņš «голосний, дзвінкий» латиська
штени «щенить» македонська
šćenje «щеня» нижньолужицька
stœn «собака» (‹ *skœn) осетинська
stiną (‹ *ščenę) полабська
szczękać «клацати» польська
szczenię «щеня» польська
ščenę «тс.» (‹ *škenę) праслов’янська
čędo праслов’янська
щено́к «щеня» (мн. щенки́ або щеня́та) російська
штèне «щеня» сербохорватська
šteňa «тс.» словацька
ščenè «тс.» словенська
ча́до українська
(по)ча́ти українська
шчаня́ «тс.» українська
штєнѧ «маля якоїсь тварини (переважно щеня, котеня)» церковнослов’янська
štěně чеська
skǝn «тс.» ?
cana «вовченя» ?
skanêt «дзвеніти» ?
szczekać ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України