ЩУРІ — ЕТИМОЛОГІЯ

сумнівним видається зближення (Фасмер IV 510) зі щур (орн.) «Pinicola enucleator L.», ч. štír «скорпіон», слц. št’úr «тс.», болг. щурец «коник», слн. ščúrek «тс.», цсл. штîуръ;

менш вірогідні спроби довести іє. походження слова, зокрема пов’язання з гр. σαυ̃ρος (‹ *σϰαυρός) «ящірка» (Machek ESJČ 626–627), виведення з первісного jaščurъ, що нібито зазнало скорочення (Machek ESJČS 514), пов’язання з лит. skùsti (1 ос. одн. теп. ч. skutu) «голити», лтс. skut «тс.», п. skubać, укр. ску́бти, псл. *ščurъ «худий, стрункий» (Brückner 545; Schuster-Šewc 1424), зіставлення з гр. σϰίουρος «білка» (Штрекель у Преобр. II, вып. последний 121);

найвірогіднішим є припущення (Топоров–Трубачев 247) про його фіно-угорське походження (пор. морд.-ерз. čejeŕ «миша», [čeveŕ], морд.-мокш. šejer, фін. hiiri, вепс. hіŕ, комі, удм. шыр, уг. egér «тс.», що зводяться до пфін.-уг. *šiŋere › пфін. *šīre);

не зовсім ясне;

псл. ščurъ;

р. [щур] «пацюк; дощовий черв’як», бр. [шчур] «миша; щур, пацюк», п. szczur «щур, пацюк», ч. štír «скорпіон», слц. št’úr «тс.», вл. šćura «щур, пацюк», нл. (заст.) šćur [šćurk] «тс.», болг. щуре́ц «цвіркун; коник», м. штурец «цвіркун», схв. шту́рак «тс.», слн. ščúrek «тарган; цвіркун», цсл. штурьць «рід тварин», шоуръ «цвіркун; цикада»;

утворення від звуконаслідувального кореня ščurъ-, що позначав щебетання;

псл. [ščurъ];

р. щур (орн.) «Pinicola enucleator L.», бр. шчур «тс.», др. щуръ «назва птаха»;

псл. (pra)ščurъ;

загальновизнаної етимології не має;

припускалася спорідненість з лит. prakūrėė́jas, яке зіставлялося з гр. ϰυ̃ρος «сила, влада», ϰύριος «пан», дірл. caur, cur «герой», дінд. c̦ávīras «могутній», c̦ūras «сильний, герой» (Трубачев Терм. родства 72–73; Mikl. EW 344; Bern. IF 10, 155);

зіставлялося також із шу́рин (Преобр. І 124; Младенов 696; Горяев 427), з р. чур (меня) (Желтов ФЗ 1876/4, 37), з чурба́к, пов’язаним з псл. *čurъ «межа, рубіж; символічне зображення предка-охоронця», що походить з іє. *keur «різати, рубати» (Лукінова З архаїчної лексики // Київ. Полісся 79–83);

р. щур «предок», пра́щур, бр. пра́шчур «тс.», др. пращуръ, пращюръ «прапрадід; правнук», п. praszczur «пращур; ст. правнук», praskurzę «правнук», цсл. праштîуръ «тс.»;

утворене лексико-семантичним способом від щур «пацюк» за зовнішньою подібністю;

припускається запозичення з двн. stir, stur «цикорій; шпинат», хоч це зіставлення пов’язане з певними фонетичними труднощами;

псл. ščirъ;

р. [щир] «переліска однорічна, Mercurialis annua L.; щириця хвостата, Amaranthus caudatus L.», п. szczyr «переліска однорічна, Mercurialis L.; щириця, Amaranthus L.», [szczer, szczerzyca] «тс.», ч. štír «переліска», вл. šćěr, нл. šćer, болг. щир «тс.», схв. штùр «щириця, Amaranthus L.; переліска однорічна, Mercurialis annuа L.», слн. ščír «щириця, Amaranthus L.»;

псл. [ščuplъ(jь)] «худий, тонкий» утворене від ščupati «доторкатися, щипати»;

менш імовірні пов’язання зі щур «пацюк» (Brückner 545), псл. *duplь «трухлявий» (Machek ESJČ 626);

р. щу́плый, бр. шчу́плы, др. щюплъ «слабкий, жалюгідний», п. szczupły «худорлявий, сухорлявий; (перен.) невеликий», ч. [štípló] «худорлявий», [(мор.) št’úpló, št’oupló], слц. št’úply «тс.»;

може бути реконструйоване псл. *čurъ з іє. *keur- «різати»;

менш прийнятний погляд про тюркське походження р. чересчу́р (з чув. tšaruzǝ̂r «безмежно») (Gauthiot MSL 16, 88);

у такому разі прийнятне припущення (Младенов РФВ 71, 455) про зв’язок зі щур «пацюк» (як з нічною твариною), пор. укр. пра́щур «прапрадід, предок»;

зіставляється з псл. *čr̥ta «риса» (ЭССЯ 4, 134) і далі з лит. kiáuras «дірявий, діра», kiùrti «ставати дірявим», лтс. caũrs «дірявий», свн. schore «тріщина»;

найбільш прийнятною є гіпотеза про зв’язок із чур(ъ) «межа, рубіж», виділюваним в р. чересчу́р (Желтов ФЗ 4, 1876, 28; КЭСРЯ 491, 497) з давнішою семантикою «дух предка-охоронця»: дерев’яними стовпцями, що символізували предків, позначалися межі земельних володінь;

р. чурба́к (разом з іншими, пов’язаними з ним словами) загальновизнаної етимології не має;

запозичення з російської мови;

р. [чурба́к, чура́к, чурба́н, чу́рка] «тс.»;

не зовсім ясне;

можливо, пов’язане зі щур «бджолоїдка»;

загальновизнаної етимології не має;

можна припустити давнє значення слів цу́ра, цу́рка «символічне зображення далекого предка (духа-охоронця дому)»;

до значення «гра» пор. спостереження О.О. Потебні про перехід язичницьких обрядів і вірувань до сфери дитячих ігор;

далі найімовірнішою є спорідненість зі щур (як нічною твариною);

менш прийнятними є зіставлення з лит. kiáuras «дірявий», лтс. саũrs «тс.», лит. kiùrti «ставати дірявим», skiaurė˜ «дірявий човен», снн. schore «щілина, тріщина» (Фасмер IV 387; Mühl.–Endz. I 365) та з н. scheren «стригти, обрізати», Schur «стрижка» (Горяев 417);

р. чу́рка «обрубок дерева або металу», [чура́к] «обрубок дерева», бр. цу́рка;