ЩУРЕНЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. ščurъ;

не зовсім ясне;

найвірогіднішим є припущення (Топоров–Трубачев 247) про його фіно-угорське походження (пор. морд.-ерз. čejeŕ «миша», [čeveŕ], морд.-мокш. šejer, фін. hiiri, вепс. hіŕ, комі, удм. шыр, уг. egér «тс.», що зводяться до пфін.-уг. *šiŋere › пфін. *šīre);

менш вірогідні спроби довести іє. походження слова, зокрема пов’язання з гр. σαυ̃ρος (‹ *σϰαυρός) «ящірка» (Machek ESJČ 626–627), виведення з первісного jaščurъ, що нібито зазнало скорочення (Machek ESJČS 514), пов’язання з лит. skùsti (1 ос. одн. теп. ч. skutu) «голити», лтс. skut «тс.», п. skubać, укр. ску́бти, псл. *ščurъ «худий, стрункий» (Brückner 545; Schuster-Šewc 1424), зіставлення з гр. σϰίουρος «білка» (Штрекель у Преобр. II, вып. последний 121);

сумнівним видається зближення (Фасмер IV 510) зі щур (орн.) «Pinicola enucleator L.», ч. štír «скорпіон», слц. št’úr «тс.», болг. щурец «коник», слн. ščúrek «тс.», цсл. штîуръ;

р. [щур] «пацюк; дощовий черв’як», бр. [шчур] «миша; щур, пацюк», п. szczur «щур, пацюк», ч. štír «скорпіон», слц. št’úr «тс.», вл. šćura «щур, пацюк», нл. (заст.) šćur [šćurk] «тс.», болг. щуре́ц «цвіркун; коник», м. штурец «цвіркун», схв. шту́рак «тс.», слн. ščúrek «тарган; цвіркун», цсл. штурьць «рід тварин», шоуръ «цвіркун; цикада»;