ЩУПАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
щу́пати «мацати; [щипати, обривати; пастися Ме]»
менш певним є зближення з дінд. chupáti «доторкається» (Agrell BSl. Lautst. 39);
очевидно, похідне утворення від іє. *skeu-p- «вістря, кінчик (› пучка)» (Трубачев КСИС 25, 99), яке може розглядатися як розширення нульового ступеня іє. кореня *sek-, наявного в псл. *sěkti, укр. сі́кти́;
псл. [ščupati] «доторкатися пучками»;
р. щу́пать, бр. шчу́паць, др. щюпати «торкатися, обмацувати», п. ст., діал. szczupać;
Фонетичні та словотвірні варіанти
неощу́пний
«невловимий»
щуп
щупа́к
«залізна палиця»
щу́пальце
щу́пик
щу́пка
«пучка, щіпка»
щу́пта
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
шчу́паць | білоруська |
chupáti «доторкається» | давньоіндійська |
щюпати «торкатися, обмацувати» | давньоруська |
*skeu-p- «вістря, кінчик (› пучка)» | індоєвропейська |
кореня | індоєвропейська |
*sěkti | праслов’янська |
ščupati «доторкатися пучками» | праслов’янська |
щу́пать | російська |
сі́кти́ | українська |
szczupać | ? |
щу́ка «хижа прісноводна риба, Esox lucius L.» (іхт.)
псл. ščuka, етимологічні зв’язки якого не зовсім ясні;
очевидно, пов’язане з іншими назвами тієї самої риби, де при спільному початку основи в кінці замість -k- виступають -p-/-b- (пор. укр. [щу́па], щупа́к, нл. šcipjel (‹ šćupjel), п. ст. szczubiel, [szczubeł]);
найвірогідніше пояснення вихідного псл. *skeu-k- (*skeu-p-) ‹ *skeu- «гострий; різати» (Младенов 698; Ильинский РФВ 78, 204);
заслуговує на увагу також спроба пояснити слово як запозичення фіно-угорського походження;
пор. фін. hauki (ест. haug) «щука», удм. tšipei̯ «тс.» (Топоров–Трубачев 246–247), у яких відображена прафінська парадигма *tšaup-/tšauki, звідки, можливо, псл. *ščuk-/ščup-/ščub-;
менш переконливі інші пов’язання: зі щу́пати (Младенов 698) і щу́плий (Brückner 545; Machek ESJČ 626), із двн. sciuhen «лякати», н. scheuchen «відлякувати» (Черных II 437), свн. schûlen «ховатися, чатувати, виглядати», ірл. cúil «схованка», лат. obscūrus «темний» (Loewenthal WuS 10, 150), з коренем іє. *steig- «вістря», напр., у гр. στίζω «колю» (Neuhauser Wien. sl. Jb. I 111), з р. [ще́чить] «красти» (Горяев Доп. 1, 59–60), з вл. šćukać «рвати, смикати, щипати» (Schuster-Šewc 1423–1424);
р. болг. щу́ка (іхт.) «Esox lucius L.», бр. шчупа́к «щука», п. (ст., діал.) szczuka, ч. štika, слц. št’uka, вл. šćuka, нл. [šćipjeł], полаб. st’auko/st’aiko (‹ *ščuka), болг. щу́ка, м. штука, схв. шту̏ка, слн. ščúka;
Фонетичні та словотвірні варіанти
щученя́
щю́ка
«щука»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
шчупа́к «щука» | білоруська |
щу́ка «Esox lucius L.» (іхт.) | болгарська |
щу́ка | болгарська |
šćukać «рвати, смикати, щипати» | верхньолужицька |
šćuka | верхньолужицька |
στίζω «колю» | грецька |
sciuhen «лякати» | давньоверхньонімецька |
*steig- «вістря» | індоєвропейська |
cúil «схованка» | ірландська |
obscūrus «темний» | латинська |
штука | македонська |
šćipjeł | нижньолужицька |
scheuchen «відлякувати» | німецька |
st'auko/st'aiko (‹ *ščuka) | полабська |
szczubiel | польська |
szczuka (ст., діал.) | польська |
ščuka | праслов’янська |
*skeu-k- ‹ *skeu- «гострий; різати» (*skeu-p-)(Младенов 698; Ильинский РФВ 78, 204) | праслов’янська |
*ščuk-/ščup-/ščub- | праслов’янська |
ще́чить «красти» | російська |
щу́ка «Esox lucius L.» (іхт.) | російська |
ка | сербохорватська |
schûlen «ховатися, чатувати, виглядати» | середньоверхньнімецька |
št'uka | словацька |
ščúka | словенська |
tšipei̯ «тс.» | удмуртська |
hauki «щука» (ест. haug) | фінська |
štika | чеська |
-k- (пор. укр. [щу́па], щупа́к, нл. šcipjel (‹ šćupjel) | ? |
-p-/-b- (пор. укр. [щу́па], щупа́к, нл. šcipjel (‹ šćupjel) | ? |
szczubiel | ? |
szczubeł | ? |
hauki «щука» (ест. haug) | ? |
*tšaup-/tšauki | ? |
щу́пати | ? |
щу́пка «кісточка у фруктах (сливах, яблуках, грушах тощо)»
не зовсім ясне;
можливо, пов’язане зі щу́пати, [щу́пта] «щіпка, пучка»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
щу́пати | ? |
щу́пта «щіпка, пучка» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України