ЩУЛИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
щу́лити «(про очі) щурити; (про вуха у тварин) притискати до голови»
очевидно, зводиться до іє. *(s)keu-l- «різати» і споріднене з іє. *(s)keu-r (звідки щу́рити);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ущу́лити
«натиснути»
ущу́льник
«(столярні) лещата»
щу́литися
«(про очі) щуритися; зкоцюрблюватися (від холоду тощо)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *(s)keu-l- «різати» | індоєвропейська |
| *(s)keu-r (звідки щу́рити) | індоєвропейська |
ущу́літи «замовкнути, затихнути»
результат семантичної видозміни похідного утворення від щу́литися «згинатися, скорчуватися, горбитися; мружитися; притискати (вуха до голови)», пор. [ущу́лити] «притиснути, стиснути» від щу́лити «мружити; притискати (про вуха); піднімати, стискаючи (про плечі)»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| щу́литися «згинатися, скорчуватися, горбитися; мружитися; притискати (вуха до голови)» | українська |
| ущу́лити «притиснути, стиснути» | українська |
| щу́лити «мружити; притискати (про вуха); піднімати, стискаючи (про плечі)» | українська |
щу́рити «щулити (очі, [вуха])»
псл. [ščuriti];
можливо, походить з іє. *(s)keu-r- «різати», що є паралеллю до іє. *(s)keu-l- «тс.», звідки псл. ščuliti, укр. щу́лити;
запропоновані зіставлення зi щи́рити (р. ще́рить) (Горяев 430) і з р. чур «межа» (Ильинский AfSlPh 32, 342; Черных II 437) непереконливі;
р. щу́рить «щулити (очі)», бр. [шчу́рыць] «тс.», п. szczurzyć «щулити (вуха)», [szczurzyć się] «надиматися, наїжачуватися (у гніві)», болг. щу́р(ав) «нерозумний, [який не бачить добре]» говірки Одещини;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шчу́рыць «тс.» | білоруська |
| щу́р(ав) «нерозумний, [який не бачить добре]» | болгарська |
| *(s)keu-r- «різати» | індоєвропейська |
| *(s)keu-l- «тс.» | індоєвропейська |
| szczurzyć «щулити (вуха)» | польська |
| ščuriti | праслов’янська |
| ščuliti | праслов’янська |
| чур «межа» | російська |
| щу́рить «щулити (очі)» | російська |
| щу́лити | українська |
| szczurzyć się «надиматися, наїжачуватися (у гніві)» | українська |
| щи́рити (р. ще́рить)(Горяев 430) | ? |
чу́лити «щулити вуха» (у виразі чу́лити у́ха)] Нед
очевидно, результат контамінації слів щу́лити (див.) і чу́лий, похідного від чу́ти (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| щу́лити | ? |
| чу́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України