ЩУКА — ЕТИМОЛОГІЯ

щу́ка «хижа прісноводна риба, Esox lucius L.» (іхт.)

псл. ščuka, етимологічні зв’язки якого не зовсім ясні;
очевидно, пов’язане з іншими назвами тієї самої риби, де при спільному початку основи в кінці замість -k- виступають -p-/-b- (пор. укр. [щу́па], щупа́к, нл. šcipjel (‹ šćupjel), п. ст. szczubiel, [szczubeł]);
найвірогідніше пояснення вихідного псл. *skeu-k- (*skeu-p-) ‹ *skeu- «гострий; різати» (Младенов 698; Ильинский РФВ 78, 204);
заслуговує на увагу також спроба пояснити слово як запозичення фіно-угорського походження;
пор. фін. hauki (ест. haug) «щука», удм. tšipei̯ «тс.» (Топоров–Трубачев 246–247), у яких відображена прафінська парадигма *tšaup-/tšauki, звідки, можливо, псл. *ščuk-/ščup-/ščub-;
менш переконливі інші пов’язання: зі щу́пати (Младенов 698) і щу́плий (Brückner 545; Machek ESJČ 626), із двн. sciuhen «лякати», н. scheuchen «відлякувати» (Черных II 437), свн. schûlen «ховатися, чатувати, виглядати», ірл. cúil «схованка», лат. obscūrus «темний» (Loewenthal WuS 10, 150), з коренем іє. *steig- «вістря», напр., у гр. στίζω «колю» (Neuhauser Wien. sl. Jb. I 111), з р. [ще́чить] «красти» (Горяев Доп. 1, 59–60), з вл. šćukać «рвати, смикати, щипати» (Schuster-Šewc 1423–1424);
р. болг. щу́ка (іхт.) «Esox lucius L.», бр. шчупа́к «щука», п. (ст., діал.) szczuka, ч. štika, слц. št’uka, вл. šćuka, нл. [šćipjeł], полаб. st’auko/st’aiko (‹ *ščuka), болг. щу́ка, м. штука, схв. шту̏ка, слн. ščúka;
Фонетичні та словотвірні варіанти

щученя́
щю́ка «щука»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шчупа́к «щука» білоруська
щу́ка «Esox lucius L.» (іхт.) болгарська
щу́ка болгарська
šćukać «рвати, смикати, щипати» верхньолужицька
šćuka верхньолужицька
στίζω «колю» грецька
sciuhen «лякати» давньоверхньонімецька
*steig- «вістря» індоєвропейська
cúil «схованка» ірландська
obscūrus «темний» латинська
штука македонська
šćipjeł нижньолужицька
scheuchen «відлякувати» німецька
st'auko/st'aiko (‹ *ščuka) полабська
szczubiel польська
szczuka (ст., діал.) польська
ščuka праслов’янська
*skeu-k- ‹ *skeu- «гострий; різати» (*skeu-p-)(Младенов 698; Ильинский РФВ 78, 204) праслов’янська
*ščuk-/ščup-/ščub- праслов’янська
ще́чить «красти» російська
щу́ка «Esox lucius L.» (іхт.) російська
ка сербохорватська
schûlen «ховатися, чатувати, виглядати» середньоверхньнімецька
št'uka словацька
ščúka словенська
tšipei̯ «тс.» удмуртська
hauki «щука» (ест. haug) фінська
štika чеська
-k- (пор. укр. [щу́па], щупа́к, нл. šcipjel (‹ šćupjel) ?
-p-/-b- (пор. укр. [щу́па], щупа́к, нл. šcipjel (‹ šćupjel) ?
szczubiel ?
szczubeł ?
hauki «щука» (ест. haug) ?
*tšaup-/tšauki ?
щу́пати ?

щукули́ця «маленька щучка»

запозичення з румунської мови;
рум. ştiuculiţă є зменшувальною формою слова ştiucă, що походить від болг. щу́ка (фонет. шту́ка) «щука» або схв. шту̏ка «тс.», етимологічно пов’язаних з укр. щу́ка;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
щу́ка «щука» (фонет. шту́ка) болгарська
або «щука» (фонет. шту́ка) болгарська
ştiuculiţă румунська
шту̏ка «тс.» сербохорватська
щу́ка українська

щу́па «щука звичайна, Esox lucius L.» (іхт.)

псл. ščupa(-kъ), *ščupьlъ (-bьlъ) етимологічно споріднені з щу́ка (див.);
бр. шчупа́к «щука», п. szczupak, [szczubel], ст. szczubiel, нл. šćipjel;
Фонетичні та словотвірні варіанти

щупа́к «щука-самець; щука»
щупакова́тий «(кінь) з тонким животом»
щупе́ль «щука»
щупеля́ «щученя, щучка»
щупі́ль «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шчупа́к «щука» білоруська
šćipjel нижньолужицька
szczupak польська
ščupa(-kъ) праслов’янська
szczubel українська
щу́ка ?
szczubiel ?

щу́чник «Deschampsia caespitosa (L.) P.B. (Aira caespitosa)» (дернистий)(бот.)

не зовсім ясне;
можливо, пов’язане зі щу́ка з огляду на гострошерехаті гілки, зубчасту нижню квіткову луску, що могли асоціюватися із зовнішнім виглядом щуки;
р. щу́чка (дернистая) «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
щу́чка «тс.» (дернистая) російська
щу́ка ?

ущуха́ти «затихати, замовкати, припинятися»

не зовсім ясне;
зіставляється з р. щук «шум», п. szczęk «звук, стук», с.-цсл. штукъ, штучати «шуміти» і далі з р. стук;
значення «затихати» пояснюється приєднанням до основи, що означає «шум», заперечного префікса у- (Преобр. II 407, II, вып. последний 120, проти Фасмер ІV 510) (пор., однак, укр. уга́в);
р. ущу́кнуть «затихнути», щу́кнуть, бр. [ушчука́ць] «замовкати, переставати; затихати», [ушчу́кці] «перестати, замовкнути», [шчука́ць] «переставати; затихати», [шчу́кнуць] «переставати говорити або шуміти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вщуха́ти
вщу́хлий
вщу́хнути
прищуха́ти
прищу́хлий
ущу́хлий
ущу́хнути
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ушчука́ць «замовкати, переставати; затихати» білоруська
ушчу́кці «перестати, замовкнути» білоруська
шчука́ць «переставати; затихати» білоруська
шчу́кнуць «переставати говорити або шуміти» білоруська
szczęk «звук, стук» польська
щук «шум» російська
стук російська
ущу́кнуть «затихнути» російська
щу́кнуть російська
штукъ сербо-церковнослов’янська
штучати «шуміти» сербо-церковнослов’янська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України