ЩУКА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. ščuka, етимологічні зв’язки якого не зовсім ясні;

очевидно, пов’язане з іншими назвами тієї самої риби, де при спільному початку основи в кінці замість -k- виступають -p-/-b- (пор. укр. [щу́па], щупа́к, нл. šcipjel (‹ šćupjel), п. ст. szczubiel, [szczubeł]);

найвірогідніше пояснення вихідного псл. *skeu-k- (*skeu-p-) ‹ *skeu- «гострий; різати» (Младенов 698; Ильинский РФВ 78, 204);

заслуговує на увагу також спроба пояснити слово як запозичення фіно-угорського походження;

пор. фін. hauki (ест. haug) «щука», удм. tšipei̯ «тс.» (Топоров–Трубачев 246–247), у яких відображена прафінська парадигма *tšaup-/tšauki, звідки, можливо, псл. *ščuk-/ščup-/ščub-;

менш переконливі інші пов’язання: зі щу́пати (Младенов 698) і щу́плий (Brückner 545; Machek ESJČ 626), із двн. sciuhen «лякати», н. scheuchen «відлякувати» (Черных II 437), свн. schûlen «ховатися, чатувати, виглядати», ірл. cúil «схованка», лат. obscūrus «темний» (Loewenthal WuS 10, 150), з коренем іє. *steig- «вістря», напр., у гр. στίζω «колю» (Neuhauser Wien. sl. Jb. I 111), з р. [ще́чить] «красти» (Горяев Доп. 1, 59–60), з вл. šćukać «рвати, смикати, щипати» (Schuster-Šewc 1423–1424);

р. болг. щу́ка (іхт.) «Esox lucius L.», бр. шчупа́к «щука», п. (ст., діал.) szczuka, ч. štika, слц. št’uka, вл. šćuka, нл. [šćipjeł], полаб. st’auko/st’aiko (‹ *ščuka), болг. щу́ка, м. штука, схв. шту̏ка, слн. ščúka;

запозичення з румунської мови;

рум. ştiuculiţă є зменшувальною формою слова ştiucă, що походить від болг. щу́ка (фонет. шту́ка) «щука» або схв. шту̏ка «тс.», етимологічно пов’язаних з укр. щу́ка;

псл. ščupa(-kъ), *ščupьlъ (-bьlъ) етимологічно споріднені з щу́ка (див.);

бр. шчупа́к «щука», п. szczupak, [szczubel], ст. szczubiel, нл. šćipjel;

не зовсім ясне;

можливо, пов’язане зі щу́ка з огляду на гострошерехаті гілки, зубчасту нижню квіткову луску, що могли асоціюватися із зовнішнім виглядом щуки;

р. щу́чка (дернистая) «тс.»;

не зовсім ясне;

зіставляється з р. щук «шум», п. szczęk «звук, стук», с.-цсл. штукъ, штучати «шуміти» і далі з р. стук;

значення «затихати» пояснюється приєднанням до основи, що означає «шум», заперечного префікса у- (Преобр. II 407, II, вып. последний 120, проти Фасмер ІV 510) (пор., однак, укр. уга́в);

р. ущу́кнуть «затихнути», щу́кнуть, бр. [ушчука́ць] «замовкати, переставати; затихати», [ушчу́кці] «перестати, замовкнути», [шчука́ць] «переставати; затихати», [шчу́кнуць] «переставати говорити або шуміти»;